Історія
Пам'ятник Шевченко в Підгірцях
У його цільній натурі, яку не змогли зламати ув’язнення, заслання і гоніння в єдине, немов дві троянди, сплелися воєдино два таланти слова і пензля, щоб стати символом свободи та незламності українського національного духу, який пройде крізь усі випробування часу і раз у раз повставати з попелу тиранів. Ім’я поета, письменника і художника Тараса Григоровича Шевченко (1814 – 1861) ось вже не перше століття є синонім України.
Підданий Російської імперії він ніколи не перетинав кордон, за яким була захована друга половина його улюбленої батьківщини, але ім’я його від цього в західноукраїнських землях не було менш відомим. Віршами та поемами Шевченка зачитувалися на обох розділених часом берегах Дніпра. Тому смерть виданого сина вітчизни 10 березня 1861 року стала чорним днем для всього українського народу.
Первісне поховання на п’ятдесят вісім днів у ненависній столиці Московії і довгий початий 8 травня останній шлях додому через Серпухов, Тулу, Орел, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Бровари, Київ став траурною заупокійною месою душі того, чиє ім’я для ворогів в особі російських ксенофобів і диктаторської влади було багато десятиліть головним болем, а для українського народу – гласом рідної землі.
Підгорецький бюст Т. Шевченка
Проводи в київській церкві Різдва Христового на Подолі, де з Кобзарем прощався весь ціт стольного граду і околиць, і точка в питанні поховання згідно заповіту в Каневі на високому березі Дніпра поставлена Григорієм Миколайовичем Честахівським (1820 – 1893) 20 травня відкрили дорогу праху Великого в останньому подорожі Дніпром до місця свого земного спочинку на пароплаві “Кременчук”.
Два дня сліз і траурна процесія з тілом Тараса Шевченка на козачому возі, в який впряглись хрещені, вирушила на Монастирську гору 22 травня 1861 року, а в цей час в далекому Підгорецькому монастирі на Львівщині, що в той час належала австрійської монархії, відслужили першу на західноукраїнських землях панахиду за покійним батьком українського народу.
Пройде півтора століття випробувань, воєн, повстань і про ту пам’ятну подію згадають на просторах вже вільної, як мріяв Кобзар, України – 6 березня 2014 року в рамках святкування 200-ої річниці від дня народження співака Свободи в затишному куточку території замкового парку в Підгірцях був відкритий його бюст – втілення давнього задуму ангела-хранителя палацового комплексу Бориса Григоровича Возницького (1926 – 2012).
Архітектура
Пам'ятник Тарасу Шевченку
Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, виконаний скульптором Євгеном Васильовичем Дзиндрою (1913 – 1983) з демнянського каменю ще в 1964 році, нині височіє на квадратному гранітному постаменті в південно-східному кутку Підгорецького комплексу всього в парі десятків метрів від центральної вулиці села біля Гетьманського заїзду.
Поплечний бюст являє собою навченого роками, обіленого сивиною з трепочучими на вітру свободи вихорами Кобзаря, що в важких думах звернув свій погляд до рідної землі, який вінчає невисоку колону з лаконічною не вимагаючим пояснень написом “Т. Шевченко”.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Львівська обл., с. Підгірці, Підгорецький парк.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (М06) (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до повороту на Підгірці, дорога через які проходить уздовж замкового комплексу і пам’ятника Шевченко на його території.
Громадським транспортом зі Львова (напрямок Бродів) до розвилки на Ясеново, а потім уздовж траси до Підгірців, в центральній частині яких поряд з костелом св. Йосипа розташований бюст Т.Г. Шевченко.