Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Палац Корнякта

Історія

Палац Корнякта з Італійським подвір на Ринковій площі Львова Палац Корнякта

Блискучий адміністратор, підприємливий ділок, удатний фінансист… епітетів йому не злічити, а найкращим пам’ятником служить всесвітньо відома вежа в серці древнього Львова. Він грек з острова Крит, який в силу політичних причин проміняв хлібну посаду начальника митниці та боярський титул Молдавії заради принад столиці Галичини. Ім’я Костянтина Корнякта (1517 – 1603) знає тут кожен.

Зміна підданства на польське не тільки не знизило положення підприємливого грека на соціальних сходах, а й піднесло до їхньої вершин – завдяки знанню східних мов, чіпкому розуму, політичній ерудиції і щасливій зірці він незабаром перетворився на особистого секретаря Сигізмунда II Августа (1520 – 1572), що принесло з собою величезну владу, високі статки і родове дворянство в 1571 році.

Настільки значна в житті Речі Посполитої особистість вимагала гідного обрамлення в якості офіційної резиденції у Львові – в 1573 році у місцевого міщанина Мельхіора Гази був придбаний будинок в готичному стилі на Ринковій площі і сусідній з тильного боку, а також у міської влади виклопотано дозвіл на зведення кам’яниці в шість вікон по фасаду (офіційно для створення рівних умов для торговців дозволялося лише три).

Скульптури лицарів на вершині будівлі Львівського історичного музею Скульптури лицарів на вершині будівлі музею

Замовлення на зведення палацу Корнякт віддав відомому львівському архітектору П’єтро Барбони ( – 1 588) (хоча існує думка, що до розробки проекту доклали руку П. Римлянин та П. Бебер). За втіленням плану, який використовував вже існуючі конструкції, в життя стежив особисто його автор, так що в 1580-му розкішна резиденція із затишним Італійським двориком осяяла світ своєю витонченою красою.

Не дивлячись на своє привілейоване становище, дворянство і шлюб з шляхтянкою Анною Дзедушицькою (- 1616), своєї комерційної діяльності Костянтин не залишив, використовуючи два нижні поверхи кам’яниці в якості залів винарні, про що красномовно свідчила ялинова гілка над входом в будинок, а збережені від первісної споруди підвали – для зберігання дорогих вин, що піднімалися нагору ліфтом.

Через два десятиліття після смерті Костянтина Корнякта його палац на Ринковій площі Львова був великодушно подарований ордену босих кармелітів, яким, проте, утримання його обходилося надто дорого, в наслідок чого був поступлений в 1642 році магнату Якубу Собеському (1588 – 1646) і значно їм реконструйований (змінений зовнішній декор фасаду, з’явився атиковий лицарський пояс).

Аттиковий пояс палацу Корнякта на львівській Ринковій площі Аттиковий пояс палацу Корнякта у Львові

Так кам’яниця перейшла у володіння роду Cобеських, завдяки чому зі вступом на польський престол сина Якуба Яна III (1629 – 1696) отримала ім’я Королівської і честь приймати офіційні делегації (у 1686 році в її стінах був підписаний вічний мир між Річчу Посполитою та імперією двоголового орла), хоча нижні її приміщення використовувалися як міська карьергардія.

Протягом двох століть колишній палац Корнякта кілька разів переходив з рук в руки: Ржевуйські (1723), Ходкевичі (1804), Понінські (1816), Любомирські (1910), і кожен новий його господар вважав за свій обов’язок влаштувати чергову грандіозну реконструкцію, в наслідок чого його зовнішній вигляд і внутрішні інтер’єри зазнали значних змін: зник колонний портал центрального входу, що доходив до середини тротуару, Тронний зал з круглого став прямокутним, була змінена в стилі ампір сходова клітка, рустован фасад, з’явився балкон, королівські покої багато оздоблені мармуром і ліпниною, знесена частина внутрішніх галерей…

Останній приватний власник унікальної кам’яниці на Ринковій №6 князь Здіслав Любомирський (1865 – 1943) в 1908 році перепродав палац львівському магістрату з метою облаштування музею. І хоча охоронець давнини під ім’ям “Народного музеума Яна III” з відділами портретного живопису, пам’ятників старовини і української народної творчості відчинив свої двері перед широкою публікою вже 12 вересня того ж року на честь святкування 225-ї річниці розгрому турків під Віднем, його розчищення і реставрація тривали аж до 1930-го.

Перший поверх палацу Корнякта на Ринковій площі Львова Перший поверх палацу Корнякта

У новій польській республіки в розпорядженні було не так вже й багато коштів на гідне утримання гордості старого Львова (річний бюджет і п’ять тисяч злотих), так що працював заклад лише тричі на тиждень по чотири години, а штат його складався з трьох осіб: директора, доглядача і сторожа. Про значне розширення і збагачення колекції в міжвоєнний період ХХ століття не йшлося, справа трималася лише на приватних пожертвах.

Радянська влада, що прийшла на гусеницях танків разом з початком Другої світової, 23 травня 1940 року організувала на базі музею ім. Собеського Львівський історичний, але бойові дії не тільки на чотири довгих роки поховали це благородне починання, а й позбавили зберігача історії значної частини його цінностей. Найбільшою не тільки в матеріальному, але і в культурному плані втратою було зникнення семикілограмового Михайлівського золотого скарбу.

Відразу ж після закінчення бойових дій на землях Галичини (27 липня 1944 року) роботу Львівського історичного музею було відновлено, щоб по крихтах збирати амфору минулого відомостями, подіями, документами, спогадами, легендами, раритетами і гідно продовжити свою місію на зорі третього тисячоліття під прапором незалежної України, не дивлячись на всі політико-економічні катаклізми.

Архітектура

Два верхніх яруси палацу Корнякта з Італійським подвір всередині Два верхніх яруси палацу Корнякта

Палац Корнякта розташований в найпрестижнішій за часів пізнього середньовіччя східній лінії забудови площі Ринок Львова являє собою п-образну в плані кам’яну триповерхову будівлю з великим внутрішнім двором, що розтягнулася на всю ширину кварталу і фасадними частинами утворює суцільну лицьову лінію забудови з тією лише відмінністю від сусідів, що його центральний фасад займає шість вікон по фасаду, а що виходить нині на вул. Івана Федорова – чотири.

Уявну простоту оформлення його центрального фасаду, характерними рисами якої є рустовка площині стін, трикутні портики верхніх ярусів, балкон на кронштейнах, колонний портал центрального входу коринфського ордера з маскаронами і гірляндами різко відтіняє атиковий ярус з каріатидами і атлантами, архітрав і фриз з консолями, а так само кам’яні фігурки лицарів на його вершині. Домінантою ж фасаду з боку вул. І. Федорова при невеликих акцентах віконних лиштв служить портал входу з чотирма напівколонами доричного ордера, що підтримують масивні барокові завитки з гербом в центрі.

З внутрішнього оздоблення кам’яниці по Ринковій 6 варто відзначити витонченість стінної та стельової ліпнини верхніх ярусів, готичний зал, старовинні дзеркала, паркет художній роботи і мармурові каміни.

Портал центрального входу Історичного музею у Львові Портал центрального входу Львівського історичного музею

Особливе місце в оздобленні палацу займає прямокутний Італійський дворик (20м х 7м), оточений з трьох сторін відкритими арковими галереями з колонами доричного ордера та витонченими балюстрадами на трьох рівнях у всю висоту будівлі.

Експозиція

Львівська колекція Історичного, що займає друге після Київської місце в країні за обсягом експозиції і кількістю експонатів, нині налічує близько 330 тисяч примірників предметів живопису та археологічних знахідок, рукописних книг і предметів побуту, документів і нумізматичних раритетів, фотографії та марок, які яскраво розповідають захоплюючу історію Галицької землі.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, 6.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М12 (Тернопіль – Львів), М11 (Перемишль – Городок – Львів) , М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) до окружної. По місту уздовж головної (Стрийська – Шота Руставелі – Зелена -Студенческая – Левицького – пл. Соборна – Галицька) до пішохідного історичного центру Львова з палацом Корнякта в центральній частині східної лінії Ринкової площі.

Громадським транспортом до Львова, а потім в центр старого міста до Ринкової площі, де в кам’яниці під №6 розташований Історичний музей.