Історія
Нова біржа в Одесі
Коли в 1837-му на південному краю новораспланованого одеського Приморського бульвару в 1828-ому закладалося будинок біржі, не дивлячись на десятиліття дії режиму безмитної торгівлі порто-франко, мабуть ще не припускали, що за час його сорокарічного існування місто перетвориться на один з найважливіших світових торгівельних портів, який постачатиме зерно до пів-Європи.
Мабуть з цієї причини Стара біржа має настільки обмежений периметр, внутрішній простір якого до того ж використовували для своїх потреб інші міські організації та установи, що залишало для біржових угод і отримання прибутку зовсім мало простору. А місто після відкриття зони вільної торгівлі просто заповнили місцеві та іноземні комерсанти.
Однак пройде ще не одне десятиліття після скасування порто-франко в Одесі, перш ніж міська влада після наполегливого тиску купецьких кіл дасть дозвіл на будівництво нової будівлі Біржі на приналежній купецтву ділянці. У 1891-ому був оголошений міжнародний конкурс на складання проекту будівництва місцевого храму Гермеса.
Лоджія Нової біржі
І хоча вже в наступному році з трьох десятків претендентів була обрана трійка переможців: проекти Віктора Олексійовича Прохаськи (1843 – 1896), Густава Адольфовича Ляндау-Гугентегер (1862 -) і Юрія Мелетьевічя Дмитренко (1858 – 1918), і перший з них взяв головний приз, але все одно амбіції рушійної частини одеського суспільства не були задовольнені повністю. Тому в 1894-ому до реалізації був прийнятий проект-переможець, але в переробці Олександра Йосиповича Бернардацці (1831 – 1907), який і вважається головним архітектором будівлі Нової біржі на перетині Пушкінської і колишньої Поліцейської.
Зведений в стилі флорентійського Відродження одеський храм торгівлі в своїй розкоші міг позмагатися з кращими приватними особняками знаті, так що на ряду з комерційною функцією (торгові майданчики, купецька управа), на його зал була покладена представницька функція з прийому світських балів, проведення концертів заїжджих знаменитостей і зборів місцевих літераторів та вчених.
У наступному ж 1900-ому до величезної кількості унікальних архітектурних деталей будівлі додався мармуровий бюст його зодчого, створеного скульптором Борисом Васильовичем Едуардсом (1860 – 1924), встановлений в лоджії перед центральним входом на вершині мармурових сходів в ознаменування п’ятдесятирічного ювілею його творчої діяльності.
Одеська філармонія
Із захопленням влади в Одесі червоними радами в 1920-ому і впровадження нових економічних правил існування роль фінансового центру була абсолютно знівельована, і Нова біржа повністю перетворилася на притулок різного роду зборів, а з 1923-ого – концертний зал міської ради.
У зв’язку з новою суспільною роллю будівлі в 1930 році була зроблена спроба удосконалення її точки громадського харчування, яка проте так і залишилася на дев’яти сторінках архівних документів. А з 1937-ого будівлю офіційно було передано новоствореній Одеській державній обласній філармонії, управління і концертний зал якої розмістилися тут.
Зміни внутрішніх інтер’єрів вперше торкнулися палацу бога торгівлі лише під час реконструкції 1961 року, коли в тому числі широкі сходи поєднали цоколь з великим залом, хоча зовні це ніяк не проявилося.
Станом же на 1982 рік храм муз поступився частиною приміщень колишній Нової біржі іно національному клубу моряків, хоча після здобуття Україною незалежності і капітальної реконструкції будівлі в 2000-х все повернулося на круги своя і філармонія залишилася єдиним власником приміщення по Пушкінській 15.
Архітектура
Бічний фасад Нової біржі
Унікальність творіння Прохаськи – Бернардацці перш за все полягає у виборі стилістичного оформлення будівлі на розі Пушкінської і Єврейської, адже споруди в стилі флорентійського Відродження рідкісні на вулицях українських міст. Так що прямокутник з внутрішнім двором східній частині, навколо якого згруповані кабінети, і високим цоколем на льохах більше схожий на палац ніж на храм комерції.
Найбільш пам’ятним елементом Нової біржі є звичайно ж зовнішні фасади, облицьовані керамічною плиткою в геометричному малюнку з нішами, розетками, табличками. Вони прорізані дво-, триароковими віконними прорізами в багатому різьбленому декорі білого каррарського мармуру. А вінчає споруду широкий аркатурних фриз з карнизом, аттик та невеликі бічні фронтони.
Акцент же у вигляді глибокої ніші висотою 21м центрального входу зі сходами білого мармуру, ростральними колонами, інкрустаціями з різнобарвного штучного каменю, що становить єдине ціле з вестибюлем, двома внутрішніми балконами вінчає шатровий пірамідальний дах з розмальованим, прикрашеним зодіакальними символами тридцятиметровим куполом всередині.
Зосереджений в кутовій частині операційний зал будівлі в 910кв.м з хорами і дерев’яною кесонною стелею розписаний під шпалери петербурзьким маляром Н.Н. Каразіним з динамічним оповіданням розвитку економічних відносин від найдавніших часів до сьогодення (написане флорентійським художником Кассіолі) у верхній частині.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Буніна, 15.
Посилання
- Історичні факти. Музика під секретом
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Тирасполь – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь). По місту вулицями Приморській – Польській – Жуковського – Пушкінській, на перетині якої з Буніна розташований концертний зал Одеської філармонії.
Громадським транспортом до Одеси, а потім громадським транспортом (маршрутне таксі №223) до будівлі Нової біржі.