Один мав свій талант від Бога і лікував стражденних захованими в травах дарами землі, інший – займався пошуком філософського каменю й хімічними дослідами з експериментами на хворих. Одному допомагали сили небесні, інший впав у безодню чорної магії. Один не брав і шеляга за свої праці, інший – жив грошима і славою княжего лікаря.
Ім’я першого — Агапіт Печерський, і був він одним із перших монахів Києво-Печерської лаври, який прийняв постриг з рук ігумена Антонія. Його земна оболонка і нині покоїться в ближніх печерах монастиря під іконою з лаконічною епітафією «Агапіт – лікар безмездний». Згідно відомостям Києво-Печерського патерика він без заклику приходив до важко хворих з внутрішніми хворобами і зціляв їх трав’яними зіллям і молитвами. Жив аскет в печерах і не брав за свою працю жодної винагороди.
Про другого, прозваного Вірменином, відомо що був він корислив і брався лікувати лише багатих. А про його злобу і мстивість ходили легенди – так вилікуваним хворим своїх співтоваришів по цеху, з якими він не домігся успіху, алхімік під виглядом ліків присилав отруту, а іноді не гребував і замахами на самих лікарів.
Схрестилися в сутичці дві лікарських таланти у ложа тяжкохворого Володимира Всеволодовича Мономаха. І першим своє мистецтво випробував, згідно сану придворного лікаря, Вірменин, і зазнав він невдачу, і замаячила у княжего порога тінь смерті. Тоді, дізнавшись про чудеса зцілення Агапіта, кликнув Мономах до старця, і вислав монах власноруч приготоване зілля, і абсолютно зцілився майбутній правитель Київської Русі.
У благородному пориві приїхав Володимир Всеволодович в Києво-Печерську лавру, щоб винагородити за порятунок свого життя Агапіта багатим маєтком і щедрими дарами, але той, дізнавшись про це, зник у лабіринті печер і не вийшов перед княжи очі, а дари велів роздати жебракам і хворим. Не сміючи противиться волі святої людини, Мономах все виконав у точності – дорогі страви вирушили в монастирську лікарню, маєток продано, а кошти від продажу роздані біднякам.
Але на цьому історія двох лікарів не закінчилася… Після цього хвороба підкосила самого Агапіта, і на цей раз вже він сам виступав у ролі підопічного придворного лікаря, який уражений чудесами ченця щосили намагався вилікувати старця і зберегти для світу його талант, але всі його зусилля виявився марними. Біля смертного ложа він передбачив кончину святого протягом трьох днів або він сам пострижеться в ченці, на що великий Лікар заперечив: «Не три дні, а три місяці». Збулося пророцтво…
Дивні справи Господні і придворний лікар, що ще вчорашній купався в розкоші, пішов по стопах свого духовного вчителя згідно клятві виголошеної біля смертного одра: скинув розкішний одягу, відрікся від світу і присвятив себе служінню Всевишньому.