Білосніжна перлина в самому серці стародавнього міста Лева, крізь стіни якої як живі проступають біблійні сюжети вирізані рукою майстра з непоступливого каменю. Ними захоплено ходять милуватися жителі всієї округи від малого до старого, створюючи перед каплицею справжнісіньке стовпотворіння. Ось тільки, незважаючи на давнє закінчення блискуче виконаної роботи і народне визнання, стоїть вона замкнена на всі замки – немає благословення від католицької церкви у велике життя.
А вся справа в тому, що витончена майбутня родова усипальня Боїмів прибудована до Латинського кафедрального собору, як свідчать чутки, викликала люту заздрість у католицького єпископа, який будував тут же каплицю для себе, та тільки кошти йому не дозволяли змагатися з шедевром архітектурного зодчества у південно-східної стіни. Ось і вирішив його католицьке преосвященство відтягнути час тріумфу суперника будь-якими доступними засобами, з яких в його розпорядженні було лише здійснення обряду освячення храму.
За іншою ж версією, єпископ вважався людиною побожною у всіх сенсах, якому його католицька совість і високий сан не дозволили освятити храм із зображенням нечистого і зрадника на стіні – в одній з скульптурних груп він вгледів Юду, що вже забруднив свої руки тридцятьма срібняками, чому підтвердженням служить радісний оскал сатани під його кріслом.
Так і стояла каплиця з дверима на засув ще чотири роки до самої смерті Дьєрдя Боїма в 1617-му, коли за легендою, яка досі передається з вуст в уста, сумний кам’яний ангел впав зі свого постаменту, але не розбився, а плавно спланував на землю, сповістивши про смерть свого творця. Разом з ворогом померла і ненависть єпископа – перед урочистими похоронами патриція він все-таки освятив місце останнього земного притулку.
Потім її назвуть «Біблією для бідних»; вона переживе знищення багатьох архітектурних шедеврів навколо себе разом з кладовищем навколо кафедрального собору; її білосніжні стіни час вкриє чорною пеленою… але непередаваний витончений шарм, застиглий кам’яною музикою в кожній складці одягу, в кожної рисці обличчя, в кожному помаху руки назавжди перетворили львівську каплицю Боїмів у шедевр архітектури світового класу, який назавжди закарбовує пам’ять.