Є на Дніпрі один з осколків тих знаменитих Дніпрових порогів, які століттями охороняли водний шлях до серця українських земель. Зараз він захований в обіймах своїх співтоваришів, входячи в сальну групу Три стовпи, як живе втілення легенди про десятий подвиг Геракла, і розглядається історичними експертами виключно з наукової точки зору в якості стоянки середньостогівська культури епохи енеоліту, але колись…
В сиву давнину крізь його ворота літали швидкохідні козацькі чайки, а над Хортицею курився дим дозорних багать. Кажуть тоді заради забави у найспекотніші літні дні, коли вода в Дніпрі майже закипала під палючими сонячними променями, в круглому поглибленні на вершині Середньої скелі козаки варили свій нехитрий харч, щоб потім, змагаючись у спритності, годувати один одного смачними галушками з півтораметрових ложок, перехиляючись через цей природний казан. Давно канули в Лету ті часи, а поглиблення то досі деякі звуть Запорізької мискою.
А ще, подейкують, серед дружин рибалок і зараз ходить повір’я, що вода з цієї купелі має чудодійні омолоджувальні властивості – та, що вмиється нею стане не тільки на десяток років молодше, але й безсумнівно красивіше. Правда це чи ні – про те знають лише щасливиці, яким на собі довелося випробувати чарівні води, а ось жіноча чутка, мабуть назавжди, закріпила за цією чашею ім’я Дівочої купелі.
Хоча не схильні до сентиментів наукові уми вже дали не тільки раціональне обгрунтування самому існуванню западини (поглиблення майже круглої форми з’явилося внаслідок обертання в ньому каменю під дією води на протязі тривалого часу), але й висунули робочу гіпотезу використання цієї природної ємності в давнину для засолювання риби.
У яке з цих переказів вірити кожен вирішує сам, але дивовижний акваріум, стіни якого по весні укриті роголистником, а поверхня затягнута рожевим серпанком квітів із зеленим вкрапленням земноводної гречки, і серед цієї пишноти снують дрібні рибки й равлики, не залишать байдужим жодну творчу душу.