Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Латинський кафедральний собор Львова

Історія

Львівський Латинський собор Латинський собор Львова

Загублена у віках дата народження, як і не випадковість вибору місця розташування, Латинського кафедрального собору Львова. Є припущення (в тім поки не підтверджені документально) про те, що католицька твердиня була заснована на місці переміщеної на Руську вулицю православної Успенської церкви в 1360 році за розпорядженням булли папи римського Урбана V (1309 – 1370) про створення Львівського єпископату. Хоча інші історики наводять цифри від 1344-ого до 1370-ого без обгрунтування (крім близькості до головного адміністративному міста), що пов’язано з відсутністю в архівах даних про будівництво храму тих часів в серці Галичини, його точної назви і прив’язки до місцевості.

Однак достеменно відомо, що саме на вівтар майбутнього кафедрального собору в 1399 році члени міської ради вже збирали пожертви, а курирував будівництво головний архітектор міста – Петро Штехер, одночасно обіймаючи посаду львівського бургомістра. Так що втілення в життя плану собору в готичному стилі на первинному етапі просувалося досить споро, і в 1405 році собор (в незавершеному вигляді) був освячений єпископом Мацєєм Яніно.

Собор Успіння Діви Марії (Латинський) у Львові Львівський собор Успіння Діви Марії

Його будівництво розтягнулося на більш ніж на сторіччя, хоча вже через рік після освячення в храмові стіни перебралося з костелу Марії Сніжної братство Діви Марії, в 1412-му він отримав статус кафедрального, а в 1429 на його базі була затверджена капітула. Офіційною ж датою завершення Латинського собору вважається 1479 рік, і пов’язане воно вже з ім’ям зодчого Ганса Штехера, який добудував хори.

Проте вже в 1527 році після руйнівної пожежі, яка практично знищила весь центр старого Львова, храму знадобилася капітальна реконструкція, що наклало на нього наліт ренесансного стилю і стало початком шляху його перероджень довжиною в чотири століття, коли кожен новий його єпископ намагався внести у зовнішній вигляд свою особисту лепту. При цьому навколо самого шанованого в місті католицького місця весь час добудовуються фамільні каплиці різних стилів і архітектурного виконання.

Портрет Богородиці та Яна Домагалича на фасаді Латинського кафедрального собору у Львові Портрет Богородиці та Яна Домагалича

Про високий духовний статус Латинського собору у вірян виразно свідчить той факт, що саме в його стінах присягав на вірність народові Польщі під час польсько-шведської війни 1655 – 1660 років перед образом Богоматері король Ян ІІ Казимир (1609 – 1672).

З другої половини XVIII століття для кафедрального латинського храму Львова настає час разючих метаморфоз: так все починається з реставрації під керівництвом П. Полейовського, яка надала нових барокових рис (1760 – 1778).

Потім будуть створення металевого амвона (1802) та потиньковання викладених двокольоровою кладкою в готичному стилі зовнішніх фасадів (1835 – 1846), позолочення головного хреста (1844) та збиття внутрішнього тинька з настінним розписом (1892), спорудженння нового балкону, імператорської ложі та реконструкція пресбітерія (1899), відновлення бічних вазонів (1908) та оформлення внутрішнього оздоблення (біля 1932).

Пам'ятна табличка відвідування папою Іоанном Павлом II кафедрального собору Львова Пам'ятна табличка відвідування папою Іоанном Павлом II

Бойові дії Другої світової пощадили Латинський собор в серці старого Львова, позбавивши його лише декількох пам’ятних табличок. Та й радянські роки завдяки самовідданому заступництву батька Рафала захистили його від розорення – храм залишився одним з небагатьох діючих.

На зорі ж нового тисячоліття в історію головної католицької твердині міста Лева золотими буквами була вписана велика честь приймати у своїх стінах папу римського Іоанна Павла II (1920 – 2005), до приїзду якого храм був відреставрований силами спільного колективу українських та польських архітекторів і художників.

Архітектура

Гранована апсида собору Успіння Діви Марії (Латинський кафедральний) у Львові Гранована апсида собору Успіння Діви Марії Львова

Нині кафедральний Латинський собор являє собою тринефний потинькований храм, складений з вапняку і цегли двох кольорів, основна вісь якого орієнтована у напрямку схід-захід з невеликим відхиленням на південь. Його витягнутий периметр довжиною в шістдесят сім метрів (при ширині двадцять три) у східній частині завершують дві розташовані симетрично дзвіниці, одна з яких (північна), так і не будучи завершеною, досягла лише максимальної висоти основного об’єму храму.

Центральний вхід до храму з 1772 року залишається замурованих (що є своєрідним символом протесту проти будь-яких форм утисків свобод), тому всередину можна потрапити лише через бічні проходи.

Серце львівського католицизму на Кафедральній площі з витягнутим пресбітерієм, з кожного боку якого прибудовані каплиця і захресття, і гранованою апсидою всередині має практично квадратний обсяг зального типу. Нефи храму під хрестовими склепіннями, що закінчуються двосхилим дахом, з півдня і півночі так само були заповнені каплицями (по три з кожного боку) в значно пізніший від будівництва час.

Бічний фасад львівського Латинського кафедрального собору Бічний фасад Латинського кафедрального

Визначальними рисами готичного стилю львівського Латинського собору є елементи зовнішнього декору такі як: стрілчасті вузькі вікна основного периметра, два ряди люкарн, високий шпиль, характерні нервюри, пучкових колони… З пишності внутрішнього оздоблення оплоту віри варто підкреслити виразність ліпних прикрас, яскравість фрескового розпису і тонкість скульптури.

Південна шестиярусна вежа-дзвіниця храму під складним бароковим завершенням з вазонами членована поурівнево простими карнизами, а її гладкі стіни прикрашають асиметрично розташовані віконні прорізи різного профілю від стрілчастої арки до квадрата. Північна ж, зведена лише на чотири рівні, – повністю повторює зовнішньою обробкою свого південного сусіда з тією лише відмінністю, що перекрита пологим шатром.

Пам’ятки

Святий біля бічного фасаду Латинського кафедрального собору у Львові Святий біля бічного фасаду Латинського собору

Родзинкою високо шанованого серед вірян кафедрального храму є вісім каплиць, що дійшли до наших днів, якими раніше був обплетений зовнішній і внутрішній периметр будівлі та частиною знесених, частково перебудованих в 1760-х за розпорядженням архієпископа Ієроніма Сіраковского: Кампіанів (1584), Святого Антонія, Святих Дарів (1587), Святого Казимира (1440), Святого Йосифа (1615), Христа Милосердного (1493), Матері Божої Ченстоховської, Христа Розпятого (1769).

І тепер уже невід’ємною частинкою Латинського, що зберігає пам’ять про трагічні для Львова дні, стали гарматні ядра з написами “З турецької облоги”, що нагадують про бойові події 1867-го, і “З російською облоги” під час українсько-польської війни 1919 року.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Катедральна, 1.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) до з’їзду з окружної на вул. Богдана Хмельницького. Потім: вул. Липинського – пр. Вечеслава Чорновола – пл. Свободи (весь час головною). Далі по Театральній вулиці пройти квартал до Кафедральній площі.

Громадським транспортом до Львова, а потім на міському транспорті до центру старого міста (пр. Свободи). На другій паралельній вулиці знаходиться Латинський собор.