Історія
Загублена у віках дата народження, як і не випадковість вибору місця розташування, Латинського кафедрального собору Львова. Є припущення (в тім поки не підтверджені документально) про те, що католицька твердиня була заснована на місці переміщеної на Руську вулицю православної Успенської церкви в 1360 році за розпорядженням булли папи римського Урбана V (1309 – 1370) про створення Львівського єпископату. Хоча інші історики наводять цифри від 1344-ого до 1370-ого без обгрунтування (крім близькості до головного адміністративному міста), що пов’язано з відсутністю в архівах даних про будівництво храму тих часів в серці Галичини, його точної назви і прив’язки до місцевості.
Однак достеменно відомо, що саме на вівтар майбутнього кафедрального собору в 1399 році члени міської ради вже збирали пожертви, а курирував будівництво головний архітектор міста – Петро Штехер, одночасно обіймаючи посаду львівського бургомістра. Так що втілення в життя плану собору в готичному стилі на первинному етапі просувалося досить споро, і в 1405 році собор (в незавершеному вигляді) був освячений єпископом Мацєєм Яніно.
Його будівництво розтягнулося на більш ніж на сторіччя, хоча вже через рік після освячення в храмові стіни перебралося з костелу Марії Сніжної братство Діви Марії, в 1412-му він отримав статус кафедрального, а в 1429 на його базі була затверджена капітула. Офіційною ж датою завершення Латинського собору вважається 1479 рік, і пов’язане воно вже з ім’ям зодчого Ганса Штехера, який добудував хори.
Проте вже в 1527 році після руйнівної пожежі, яка практично знищила весь центр старого Львова, храму знадобилася капітальна реконструкція, що наклало на нього наліт ренесансного стилю і стало початком шляху його перероджень довжиною в чотири століття, коли кожен новий його єпископ намагався внести у зовнішній вигляд свою особисту лепту. При цьому навколо самого шанованого в місті католицького місця весь час добудовуються фамільні каплиці різних стилів і архітектурного виконання.
Про високий духовний статус Латинського собору у вірян виразно свідчить той факт, що саме в його стінах присягав на вірність народові Польщі під час польсько-шведської війни 1655 – 1660 років перед образом Богоматері король Ян ІІ Казимир (1609 – 1672).
З другої половини XVIII століття для кафедрального латинського храму Львова настає час разючих метаморфоз: так все починається з реставрації під керівництвом П. Полейовського, яка надала нових барокових рис (1760 – 1778).
Потім будуть створення металевого амвона (1802) та потиньковання викладених двокольоровою кладкою в готичному стилі зовнішніх фасадів (1835 – 1846), позолочення головного хреста (1844) та збиття внутрішнього тинька з настінним розписом (1892), спорудженння нового балкону, імператорської ложі та реконструкція пресбітерія (1899), відновлення бічних вазонів (1908) та оформлення внутрішнього оздоблення (біля 1932).
Бойові дії Другої світової пощадили Латинський собор в серці старого Львова, позбавивши його лише декількох пам’ятних табличок. Та й радянські роки завдяки самовідданому заступництву батька Рафала захистили його від розорення – храм залишився одним з небагатьох діючих.
На зорі ж нового тисячоліття в історію головної католицької твердині міста Лева золотими буквами була вписана велика честь приймати у своїх стінах папу римського Іоанна Павла II (1920 – 2005), до приїзду якого храм був відреставрований силами спільного колективу українських та польських архітекторів і художників.
Архітектура
Нині кафедральний Латинський собор являє собою тринефний потинькований храм, складений з вапняку і цегли двох кольорів, основна вісь якого орієнтована у напрямку схід-захід з невеликим відхиленням на південь. Його витягнутий периметр довжиною в шістдесят сім метрів (при ширині двадцять три) у східній частині завершують дві розташовані симетрично дзвіниці, одна з яких (північна), так і не будучи завершеною, досягла лише максимальної висоти основного об’єму храму.
Центральний вхід до храму з 1772 року залишається замурованих (що є своєрідним символом протесту проти будь-яких форм утисків свобод), тому всередину можна потрапити лише через бічні проходи.
Серце львівського католицизму на Кафедральній площі з витягнутим пресбітерієм, з кожного боку якого прибудовані каплиця і захресття, і гранованою апсидою всередині має практично квадратний обсяг зального типу. Нефи храму під хрестовими склепіннями, що закінчуються двосхилим дахом, з півдня і півночі так само були заповнені каплицями (по три з кожного боку) в значно пізніший від будівництва час.
Визначальними рисами готичного стилю львівського Латинського собору є елементи зовнішнього декору такі як: стрілчасті вузькі вікна основного периметра, два ряди люкарн, високий шпиль, характерні нервюри, пучкових колони… З пишності внутрішнього оздоблення оплоту віри варто підкреслити виразність ліпних прикрас, яскравість фрескового розпису і тонкість скульптури.
Південна шестиярусна вежа-дзвіниця храму під складним бароковим завершенням з вазонами членована поурівнево простими карнизами, а її гладкі стіни прикрашають асиметрично розташовані віконні прорізи різного профілю від стрілчастої арки до квадрата. Північна ж, зведена лише на чотири рівні, – повністю повторює зовнішньою обробкою свого південного сусіда з тією лише відмінністю, що перекрита пологим шатром.
Пам’ятки
Родзинкою високо шанованого серед вірян кафедрального храму є вісім каплиць, що дійшли до наших днів, якими раніше був обплетений зовнішній і внутрішній периметр будівлі та частиною знесених, частково перебудованих в 1760-х за розпорядженням архієпископа Ієроніма Сіраковского: Кампіанів (1584), Святого Антонія, Святих Дарів (1587), Святого Казимира (1440), Святого Йосифа (1615), Христа Милосердного (1493), Матері Божої Ченстоховської, Христа Розпятого (1769).
І тепер уже невід’ємною частинкою Латинського, що зберігає пам’ять про трагічні для Львова дні, стали гарматні ядра з написами «З турецької облоги», що нагадують про бойові події 1867-го, і «З російською облоги» під час українсько-польської війни 1919 року.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Катедральна, 1.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) до з’їзду з окружної на вул. Богдана Хмельницького. Потім: вул. Липинського – пр. Вечеслава Чорновола – пл. Свободи (весь час головною). Далі по Театральній вулиці пройти квартал до Кафедральній площі.
Громадським транспортом до Львова, а потім на міському транспорті до центру старого міста (пр. Свободи). На другій паралельній вулиці знаходиться Латинський собор.