Історія
Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні
Друга світова війна, яка вже другий рік вирувала на українській землі, почалася для Андрушівки 10 липня 1941 року, коли німецькі частини увійшли в залишений радянськими військами при відступі село, щоб почати поступове інтегрування захоплених територій до складу Третього рейху шляхом придушення опору через переслідування патріотично налаштованної частини суспільства.
Ті півтора роки німецької окупації стали одним з найстрашніших в житті невеликого містечка, коли постійно влаштовувалися облави і з кожним днем посилювалися переслідування незгодних з новим режимом через арешти і страти, жертвами яких стали 460 мирних жителів села (в тому числі голова колгоспу Р.П. Огороднійчук).
Партизанський загін І.В. Богорада, диверсійні дії якого знищили всі молотарки в окрузі, пустили під укіс дев’ять ешелонів з живою силою і технікою ворога на залізничній лінії Козятин — Фастів… підпілля з працівників цукрового і спиртового заводів на чолі з В.П. Мехенді і О.Г. Сорокіна, що постійно виводили з ладу обладнання, лікарів М.Ю. Скачинського і П.М. Накоп’юка, які видавали фальшиві довідки місцевим жителям про непридатність до важких робіт, а також працівника контори зв’язку П.Т. Лялюшко, що постачав партизанам засоби зв’язку, доставили чимало головного болю окупаційній владі.
Погруддя Героїв Радянського Союзу та кавалерів ордена Слави
Найсвітлішим миттю Другої світової для андрушевців стала ніч з 26 на 27 грудня 1943 року, коли частини 44-ї танкової бригади увійшли в село і звільнили його, заплативши чималу ціну в вісімдесят життів воїнів-гвардійців. За цю вдалу операцію і проявлений під час бойових дій героїзм майор І.П. Орєхов і лейтенант Г.С. Петровський були вшановані званням Героя Радянського Союзу.
Однак, війну на цьому для Андрушівки не було закінчено: попереду були форсування Німану, вихід до адміністративних кордонів союзу і взяття Берліна, до якого було ще довгих півтора року. Попереду ще будуть незліченна безліч крові, похоронок, сліз матерів… і незагойна рана в серці цілих поколінь.
Через півстоліття після звільнення (1993 рік) в старому парку садиби Терещенків в самому серці містечка була відкрита Алея Слави в пам’ять про всіх тих, хто заплатив найдорожчу ціну – своє життя – за свободу рідної землі від німецьких загарбників. Вона стала місцем особливого шанування місцевих жителів не тільки в пам’ятні дати, але і кожен день цього мирного життя.
Архітектура
Алея Слави Андрушівки
Меморіальний комплекс Алея Слави, розташований в західній частині парку Терещенко є стометрову пішохідну зону, що бере свій початок від центральної міської вулиці Зазулінского вглиб зеленої зони.
Він являє собою алею скорботи під охороною зліва чавунних погрудь п’яти Героїв Радянського Союзу і трьох повних кавалерів ордена Слави Андрушівського району на високих прямокутних постаментах червоного граніту, а праворуч – чорних пам’ятних мармурових табличок з іменами загиблих у Другій світовій земляків.
Вінцем комплексу служить пам’ятник всім полеглим за свободу української землі з чавунних фігур трьох озброєних гвинтівками воїнів у довгих шинелях з суворими обличчями різних вікових груп, що ширяють над землею як ангели в оточенні чотирьох квадратних в плані колон облицьованих червоними гранітними плитами.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Житомирська обл., м. Андрушівка, вул. Зозулинського (парк Терещенко).
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Р18 (Житомир – Попільня – Сквира – Володарка – Ставище), а потім повернути в районі Волиці на Андрушівку. У місті по вул. Житомирській, а потім Зозулинського до початку Алеї Слави.
Міжміським транспортом з Житомира до Андрушівки, а потім – від вокзалу пішки 5-10 хвилин по вул. Зозулинського до алеї пам’яті полеглим у Другій світовій.