Історія
Коли і ким побудована була на західній околиці Житомира дерев’яна церква на честь Воздвиження чесного і животворящого Хреста Господнього невідомо. Імовірно час її зведення, як і нижнього теплого храму під дзвіницею на славу святого Чудотворця Миколая, відноситься ще до XVII сторіччя, хоча документальних відомостей із цього приводу і не збереглося. Та тільки до кінця XIX століття її вікові стіни біля площі Великого міського базару вже перебували в суцільній ветхісті і вимагали негайного втручання людини.
І хоча в розпорядженні приходу були великі земельні наділи (садибна земля в 0,33га, земельні наділи на Смолянці під єврейською забудовою – 2,2га, оранки на Смоковці – 6,55га) і віряни зібрали своїми силами суму в три тисячі рублів, надії на будівництво нового кам’яного храму було мало – позначалася дорожнеча робіт і масштабність реалізації запланованого проекту.
У цю важку хвилину на допомогу Хрестовоздвиженської громаді прийшов Священний синод Православної церкви, який виділив на зведення храму величезну суму майже в шістдесят три тисячі, що дозволило в найкоротші терміни звести нові стіни будинку Божого з відповідною обробкою і освятити його 10 грудня 1900 роки від Різдва Христового .
Після лютневої революції 1917-го паства нової святині на чолі зі своїм первосвящеником Олександром Панікаровим долучилася до рядів руху «за оновлення церкви», яке було єдиним визнаним більшовицької владою після листопадового перевороту того ж року. Однак це не врятувало її духовного пастиря від арешту в 1921-му, а саму церкву від закриття десятьма роками пізніше.
Битва за виживання Хрестовоздвиженської церкви продовжилася і під час німецької окупації часів Другої світової війни, коли в 1942 році її двері з дозволу влади відчинилися перед парафіянами, а через два роки — знов надовго були зачинити для православ’я «визволителями».
У радянський післявоєнний період будівлі святині в адміністративному центрі міста швидко знайшли комерційне призначення: тут розмістився склад галантереї, який незабаром поступився місцем взуттєвої базі.
Непристосованість приміщень для потреб останньої змусила міську владу Житомира шукати величній споруді нового господаря, яким в 1970 році став місцевий обласний краєзнавчий музей, а через сімнадцять років в цих стінах розмістилася велика експозиція зібрання надбань природи житомирського краю.
Так і існувала б святиня під личиною хранителя давнини, якби з набуттям Україною незалежності все адміністративні перепони впали перед релігійними громадами, і віряни храму Воздвиження чесного і животворящого Хреста починаючи з 1994 року все частіше не стали б піднімати питання на всіх рівнях про повернення його до лона православної церкви.
Їхні праці не пішли марно – 22 вересня 2012 року оновлена святиня отримала благословення з рук архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Никодима Гурія в присутності митрополита Вінницької і Могилів-Подільської епархії Симеона та представників світської влади країни і міста в статусі собору. Так що нині храмові стіни через роки випробувань повернулися до своєї первозданної сутності і несуть благу звістку всім стражденним душам.
Архітектура
Пятиглава цегляна потинькована будова Хрестовоздвиженського собору Житомира з високою чотириярусною дзвіницею над бабинцем під шатровим дахом являє собою в плані контур православного хреста (45м х 30м) з багатошаровим формуванням загального обсягу за рахунок різних за висотою прибудов з боків осей трансепта і поярусно зменшуваного обсягу дзвіниці.
Основний увінчаний центральним куполом на високому світловому барабані з арочними вікнами і чотирма декоративними главками по кутах над кілевидними закомарами храмовий обсяг прикрашений підкресленими геометричним малюнком кутових пілястр, широким різьбленим фризом, профільованим лобовим фронтоном, напівколонами доричного ордера, кілеподібним обрамленням наличників вікон, трикутниками сандрика і арковими закомарами.
додаткова інформація
Адреса: Україна, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Кафедральна, 14.
Посилання
- Етимологія. Радник проти миру
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Е40 (Городок – Броди – Рівне – Бориспіль – Полтава – Харків – Слов’янськ – Луганськ) або М21 (Житомир – Бердичів – Вінниця – Жмеринка – Могилів-Подільський), які по Житомиру проходять уздовж вул. Великій Бердичівській. Далі на кільці повернути на вул. Кафедральну, де знаходиться храм.
Міським транспортом до Соборної площі, а потім два квартали в напрямку міської ратуші до Хрестовоздвиженського собору.