Історія
Перша сторінка історії маленької архітектурної перлини на одній із старих вулиць Житомира була написана ще в рік 1809 коли з метою розміщення трупи місцевого театру за активної підтримки волинського губернатора Михайла Івановича Комбурлея (1761 – 1821) було зведено перший стаціонарний дерев’яний будинок служителів Мельпомени.
Через п’ять десятиліть плавання по бурхливих хвилях історії будова, що прийшла в ветхість, настійно вимагала заміни, перейнявся якою польський письменник-гуманіст Юзеф Ігнацій Крашевський (1812 – 1887), а будівельником виступив академік архітектури Іван Васильович Штром (1823 – 1888). Так що при такій могутній рушійній силі відкриття нового кам’яного будинку міського театру відбулося вже 1858 році.
За півстоліття існування підмостки житомирського театру не раз мали честь приймати у себе видатних українських знаменитостей, серед плеяди яких золотими літерами вкарбовані імена Соломії Крушельницької, Марії Заньковецької, Віри Коміссаржевськой…
Так би і залишався губернський театр Житомира маленької перлиною великої сцени, яка веде розмірене життя, якби не більшовицький переворот 1917-го… Після нього світ навколо змінився назавжди: в стінах храму Мельпомени по Пушкінській спочатку створюється Незалежний театр, йому на зміну приходить Перший державний драматичний театр ім. Шевченко, потім – ім. Київської обласної ради профспілок, до якого в 1933 році приєднується Перший житомирський український театр. Два останніх і стали заснованого рік потому Житомирського музично-драматичного очолюваного знаменитим Володимиром Герасимовичем Магара (1900 – 1965).
Поряд з цим в стінах колись побудованих Штромом в 1938 році для організації гастролей заїжджих колективів та організації дозвілля городян в Житомирі створюється філармонія, якій судилося проіснувати лише три роки – Друга світова ще раз в корені переламала долю міських підмостків.
Життя повернулася в храм Мельпомени лише після звільнення в 1944-му, коли було набрано естрадну бригаду, концертний колектив, музичний лакторій і філармонія відновила свою роботу, щоб вже 19 квітня того ж року отримати статус обласної.
А в 1966 році після будівництва нової великої будівлі з двома залами, репетиційними і службовими приміщеннями для театральної трупи вся архітектурна перлина з унікальною акустикою по Пушкіна 26 перейшла в розпорядження Житомирської обласної філармонії.
Переживши все бурі і негаразди радянських часів та перших років становлення незалежної України храм муз вистояв, отримавши в 2012 році в якості високої нагороди ім’я знаменитого на весь світ земляка Святослава Теофіловича Ріхтера (1915 – 1997), віртуозну гру якого йому доводилося чути, щоб і в третьому тисячолітті продовжувати радувати всіх шанувальників вічного перед обличчям суєтність буття.
Архітектура
Прямокутна в плані (50м х 30м) двоповерхова будівля Житомирської філармонії з чудовою акустикою залу для глядачів на шістсот місць (партер і триярусний амфітеатр) центральним фасадом виходить на Пушкінську вулицю в самому серці старого міста та орієнтована з півночі на південь.
Його простий і в той же час оформлений з тонким смаком зовнішній декор в стилі неокласики є симбіозом ненав’язливих деталей (кутові пілястри доричного на першому і іонічного на другому ордерів, прямий сандрик, раскреповані лобовий і міжярусний карнизи) бічних фасадів пов’язаних з пишною обробкою центрального, в якому портал головного входу з широким фризом, трьома арковими дверними отворами, спареними пілястрами доричного ордера першого поверху перетікає в три арки віконних прорізи з двома напівкруглими мансардними завершеннями з боків, що покояться на спарених напівколонії іонічного ордера.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Пушкінська, 26.
Посилання
- Етимологія. Радник проти миру
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Е40 (Городок – Броди – Рівне – Бориспіль – Полтава – Харків – Слов’янськ – Луганськ) або М21 (Житомир – Бердичів – Вінниця – Жмеринка – Могилів-Подільський), які по Житомиру проходять уздовж вул. Великій Бердичівській. Далі по вулицях Старий бульвар, потім – Пушкінська (орієнтир – водонапірна вежа).
Міським транспортом, що прямує уздовж Великій Бердичівській до зупинки «Старий бульвар», яким – один квартал до перетину з вул. Пушкінській, а потім – два квартали на захід до будівлі Житомирської філармонії.