Історія
Наприкінці XVIII століття, коли, здавалося, епоха кровопролитних середньовічних воєн закінчилася і світ остаточно став на шлях творення і прогресу, градоначальство Житомира в числі інших великих центрів Речі Посполитої все більше звертало свою увагу на зовнішній вигляд і атрибути в контексті високого адміністративного статусу міста, що фактично було центром Київського воєводства (Київ після Андрушівського перемир’я 1667 року перейшов у московське підданство).
Для гідного представлення місцевої влади за європейським зразком на Замковій горі було вирішено побудувати нову будівлю магістрату, яка б повністю ототожнювало собою все багатство і могутність центру східно-польських земель. Офіційно закінченому в 1789 році витонченому двоповерхового будинку в стилі неоренесансу судилося служити польській короні лише п’ять з невеликим років – Річ Посполита остаточно розпалася в 1795 році, а житомирські землі, як бувало не раз, – анексовані Російською імперією.
Ще півстоліття будівля ратуші поруч з Хрестовоздвиженською церквою справно продовжувала виконувати свою адміністративну місію, поки в середині XIX століття після скасування магістрату під впливом розташованого поруч Великого ринку не змінила свою спеціалізацію на торговельну діяльність, коли перший її поверх був пристосований під м’ясні павільйони, а другий – зайняли контори і приватні резиденції місцевих підприємців.
Тихе розмірене життя в центрі Волинської губернії було враз зламана жорстокої рукою більшовицького перевороту 1917-го, після якого століттями усталений світоустрій канув в Лету назавжди, поступившись місцем колективізації і колективній власності. Правда на долі колишнього магістрату це мало позначилося.
Більш помітний слід на його витончених стінах залишила Друга світова війна, під час запеклих боїв якої за Житомир (1941 – 1943) будівля значно постраждала, що змусило радянську владу згодом серйозно потурбуватися його реставрацією в якості однієї з унікальних пам’яток міської архітектури.
Ось тільки після відмінно виконаних робіт історичний об’єкт тимчасово у зв’язку з нестачею житла віддали під житловий фонд (у будинку розмістилося сімнадцять сімей), що стало величезною помилкою – навіть після офіційної передачі будівлі ратуші в 1973 році Житомирському краєзнавчому музею отримати його в своє розпорядження хранитель давнини зміг лише через два десятиліття.
Фінансові труднощі перехідного періоду перших років незалежності України не дозволили відразу почати реставрацію магістрату і переоблаштування його під музейні потреби. Так що заплановане розміщення в його стінах Історичного джерела мудрості віків припало вже на кінець 2010-х.
Архітектура
Двоповерхова складнопрофільна в плані (чотирикутний незамкнений периметр з напівкруглою прибудовою під шатровим дахом в північному кутку внутрішнього двору, де розташований центральний вхід) цегляна потинькована будівля на Замковій горі являє собою один з кращих в Житомирі зразків витонченого неоренесансу.
Її зовнішні витримані в строгому стилі фасади з довгими рядами витягнутих віконних арок підкреслені на першому ярусі широкими напівциркульними архівольтами над кожним отвором з тонким рослинним орнаментом між ними і трикутними сандриками на пілястрах коринфського ордера на другому. Доповнює загальну картину широкий різьблений фриз, геометричний малюнок міжярусного поясу, профільований карниз і чотирьохсхила покрівля на кронштейнах.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Катедральна, 3.
Посилання
- Етимологія. Радник проти миру
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Е40 (Городок – Броди – Рівне – Бориспіль – Полтава – Харків – Слов’янськ – Луганськ) або М21 (Житомир – Бердичів – Вінниця – Жмеринка – Могилів-Подільський). По місту вул. Велика Бердичівська – Соборна площа – вул. Кафедральна, біля початку якої знаходиться колишній Житомирський магістрат.
Міським транспортом до Соборної площі, а потім два квартали до ратуші, що знаходиться за сквером «Замкова гора».