Духи замку Олесько

Замки – живі істоти, що зберігають у своїй пам’яті відбитки сотень осіб, тисячі похмурих і сонячних днів, сотні тисяч звуків шереху суконь і дзвону келихів. Так багато доль пов’язано з цими стінами, що багато хто з них, промайнув лише на мить, годину, день не залишили по собі письмових слідів, а деякі зберігаються лише в легендах …

Тіні, тих хто давно пішов в інший світ, іноді нагадують про себе легким подувом вітру в нічних порожніх залах олеськовського замку. Коли місяць своїм молочним світлом заливає цей суєтний світ, по його залах бродять тіні закоханих, що шукають один одного. Привиди покінчившого життя самогубством Адама Жолкевського і передчасно померлу Марціани Данилович, яким жорстока рука батька красуні не дала можливості бути разом в їхньому земному житті, вештаються серед тиші і ніяк не можуть зустрітися.

Їх тіні в ночі змушують холодіти кров у жилах навіть бувалих охоронців замку, а сторожовий пес не знаходить собі місця. І лише перші промені сонця приносять спокій в їхні серця і легенда стає лише легендою.

18-02-2011 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram

Коментування цієї статті закрите.