Королева німого екрану

Неземна краса і всенародна слава, брудна політика і таємнича смерть – за два коротких роки вона випила цю гірку чашу життя до дна, ставши пішаком у грі червоних і білих за знищення української землі. Вона яскравою кометою пролетіла по небосхилу життя, щоб піти в зеніті слави, залишивши за собою шлейф загадок життя і смерті, які ось уже століття намагаються розгадати адепти Віри Холодної. А початок був таким багатообіцяючим…

Народження в благополучній родині викладача словесності полтавської гімназії, за плечима якого був Московський університет. Переїзд в дворічному віці до столиці імперії. Відмінне навчання в приватній гімназії Перепьолкіної. Балетне училище Великого театру. Ранній шлюб по любові з красенем-юристом Володимиром Холодним. Народження доньки.

А потім за активної участі Росії почалася Перша світова війна. Її чоловіка призвали на фронт, а вона щоб забезпечити сім’ю почала зніматися в німому кіно у Олександра Ханжонкова, де за красивою мелодраматичною картинкою стояли виснажливий графік напруженої роботи, брак особистого часу і простору, скромні умови оплати. Зате країна полюбила Віру Холодну за “Пісня тріумфуючого кохання” і “Життя за життя”.

Важке поранення чоловіка на фронті без медичної надії на життя, маленький шпиталь в далекому польському містечку під Варшавою і бажане одужання. Нова студія Дмитра Харитонова “Аполло” з щадними умовами контракту і остання кіноекспедиція в Одесу, в якій знамениту актрису супроводжували лише сестра Софія та дочка Євгенія (за чутками причиною від’їзду послужив подвійний розрив – з чоловіком і Володимиром Максимовим).

Зате в Катеринославі (нинішній Дніпро) машину з Вірою та її партнером по фільму “Останнє танго” Осипом Руничем студенти Гірничого інституту на руках пронесли від вокзалу по Катерининському проспекту. Настільки тепла зустріч змусила улюбленців публіки затриматися в місті на Дніпрі на цілий місяць: Зимовий театр, Комерційні збори, Потьомкінський палац, бали, прийоми, світське суспільство.

Далі була перлина Чорного моря. Прекрасна Одеса, зустріч з якою стала для Віри фатальною – 17 лютий 1919 року в віці всього двадцяти п’яти років королева німого екрану раптово померла за офіційною версією від швидкоплинної “іспанки” (останній випадок якої до речі сказати був зафіксований тут за п’ять місяців до того). Прекрасне тіло пані Холодної було забальзамоване і при великому скупченні шанувальників після відспівування в Свято-Преображенському кафедральному поховано в каплиці на Першому християнському кладовищі з перспективою на перепоховання в столиці, але не склалося – в 1933 році більшовики поховання знищили, розбивши над колишніми могилами розважальний парк Ілліча.

Але багато хто з шанувальників її таланту не повірив офіційним паперам. У місті, а потім і в Москві ходили наполегливі чутки, що актриса стала жертвою політичних інтриг – дотримуючись большевицьких поглядів, нібито, Віра Холодна була заслана в Одесу для вербування начальника штабу союзних військ на півдні Росії Анрі Фрейденберга – фактичного командувача об’єднаної союзницьких-білою армією замість генерала д’Ансельма. Факт вдалого вербування побічно підтверджувало донесіння таємницею підпільної білогвардійської організації “Азбука” від 21 лютого 1919-го: “Уморили червону королеву. Л. (ймовірно співробітник французької контррозвідки Анрі де Ланжерон) в замішанні” і здача міста все тим же Фрейденбергом нечисленним військам отамана Григор’єва 3-5 квітня того ж року.

Хоча згідно з іншою версією спокусниця з екрану пала від руки свого залицяльника Фрейденберга чи-то з ревнощів, чи-то через політичні інтриги на користь червоних — на користь останнього говорить розстріл всієї “Французької Іноземної колегії” Жанни-Марі Лябурб разом з червоним розвідником-чекістом Жоржем де Лафаром та Миколою Ласточкиним відразу після кончини Віри Холодної, а також розстріл більшовиками незабаром після цього в Москві чоловіка актриси.

Ще називалися романтичні причини раптової кончини всенародної улюблениці – удушення запахом білих лілій надісланих захопленим французьким консулом, представником держав Згоди в Україні 1919 року Емілем Енно та вбивство в запалі ревнощів губернатором Одеси Олексієм Миколайовичем Гришин-Амазовим…

Так що пішла Віра Холодна в світ тіней такий молодий в ореолі слави і таємничості, щоб перетвориться в легенду, через сторіччя розбурхує уми дослідників, хронографів, кіноманів її феномену.

30-09-2017 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.