Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Замок Олесько

Історія

Олеський парк Парк Олеського замку

Сама доля, яка розташувала твердиню на перетині сфер впливу трьох войовничих держав – Литви, Польщі та Росії, підготувала для Олеського замку бурхливе життя зі злетами і падіннями, руйнуваннями і відродження…

Офіційний же відлік його бурхливої історії почався в 1327 році, у зв’язку з передачею городища Олесько разом з кам’яним замком Юрію II Болеславу Тройденовичу (1308 – 1340) як спадщини галицько-волинських князів після згасання королівського роду Романовичів. Хоча судячи зі всього зведена кам’яна твердиня була десятиліттям раніше одним з братів-співправителів Галицької та Волинської Русі – Андрієм (- 1323) або Левом (- 1320-х) Юрійовичем.

ХIV століття для замку стає низкою переходів з одних рук в інші за допомогою інтриг і політичних ходів, грошових підкупів і воєн: підданство змінюється з галицько-волинського на польське (1366 рік), з польського на литовське (1370год), з литовського на угорське ( 1377) і знову на литовське (1382). За нетривалий проміжок часу один за одним власниками стають правлячі монархі східної Європи.

Центральні врата замку Олесько Центральні врата Олеського замку

Боротьба за твердиню тривала аж до 1385 року, коли два протиборчі держави (Литва та Польща) не об’єдналися в одне – Річ Посполиту згідно Кревської унії.

Буллою папи римського Боніфація IX від 1390 була підтверджена передача Олеського замку, дарованого за п’ятнадцять років до цього тодішнім власником Владиславом Опольським (між 1326-1332 – 1401), Галицькому єпископату.

В результаті суперечок про престолонаслідування і розподіл сфер впливу між Польщею та Литвою у складі однієї держави, що виникли в 1431 році, Олесько, в числі інших прикордонних фортець, був захоплений військами великого князя литовського Свидригайла (1370 – 1452).

Проте через вже рік головна опорна твердиня повстанців була повернута військами Ягайло (1362 – 1434) в числі інших до складу Речі Посполитої, а повстання Свидригайло придушене.

Спадкоємець престолу польського після вступу в свої законні права Владислав III Варнскій (1424 -1444) дарував замок в Олеську, який вже втратив своє оборонне значення, Яну з Сієнни за заслуги перед вітчизною у захисті східних кордонів.

Статуя в Олесском парке Статуя в парке Олеського замку

Прізвищу Сіенненскіх фортеця і належала аж до 1511 року, передаючись по чоловічій лінії, а з її згасанням по жіночій, опинившись у спільному володінні Каменецьких і Гербуртів, яким постійно доводилося відновлювати магнатську резиденцію після руйнівних татарських набігів (1442, 1453, 1507, 1512, 1519 , 1575, 1629).

Своїм другим народженням замок в Олесько зобов’язаний Яну Даниловичу (1570 – 1628), який, отримавши маєток в 1605 році як придане другої дружини Софії Жолкевської (1590 – 1634), надає йому завершені риси магнатської резиденції, в якій судилося побачити світ двом польським королям: переможцеві турок Яну ІІІ Собеському (1629 – 1696) (онук Яна) і Корибут Вишневецькому (1639 – 1673).

На сині Яна – Станіславі (1611 – 1636), що загинув в черговій сутичці з татарами, рід Даниловичів по чоловічій лінії припинився. У наслідок цих подій, маєток разом із фортецею опинився в руках Конецпольських, отриманий в якості приданого старшої дочки Яна – Марціанни (1605 – 1646).

Внутрішній дворик замку Олесько Внутрішній дворик Олеського замку

У руках Конецпольських Олеський замок прибував аж до розорення прізвища в 1682 році, поступово приходячи до занепаду, чому немало посприяло повстання 1648 року під проводом Богдана Хмельницького (1595 – 1657), протягом якого твердиня була атакована і захоплена з подальшим розоренням сподвижниками козаків – татарами.

Катастрофічне становище справ зберігається аж до 1682 року, коли король польський і великий князь литовський Ян III Собеський викуповує фамільний маєток матері, де він народився, в рахунок погашення боргів Конецпольських.

Наступне п’ятиріччя стає зоряним часом для Олесько, протягом якого замок перетворюється на пишну королівську резиденцію з усіма належними атрибутами цього статусу: будови повністю відреставровано і доповнено декоровими елементами; внутрішнє оздоблення залів, крім зовнішньої обробки, поповнюється багатою колекцією предметів мистецтва визнаних європейських майстрів: парк перетворюється на шедевр садово-паркової творчості.

Центральні сходи Олеського парку Центральні сходи парку Олеського замку

Але нащадки Яна Собеського явно не відчували ностальгічних почуттів по відношенню до колишнього родового гнізда: спочатку під час Північної війни (1700 – 1721) зі шведами тут квартирують російські війська (з 1707 по 1711), а ще через майже п’ятнадцять років (в 1725 році) поступаються маєток разом із замком польному гетьману коронному Станіславу Матеуш Ржевуському (1662 – 1728).

За наступні сімдесят років Олесько, переживши ще один сплеск процвітання під керівництвом Северина Юзефа Ржевуського ( – 1755), поступово приходять у занепад. Причиною цього стало перенесення фамільної резиденції в Підгірці, куди і були вивезені всі цінності. За описом 1796 року, коли майно Ржевуських в Олесько було конфісковано і продано Зелінським, фортеця являла собою руїни, оцінені в суму трохи перевищуючу п’ять з половиною тисяч флоринів.

Замковий колодязь замку в Олесько Замковий колодязь Олеського замку

З початку XIХ століття колишню королівську резиденцію долають одне нещастя за іншим: спочатку пожежа 1806; знову зміна власників (рід Літинський) в 1824 році, які після виявлення під час ремонтних робіт в замкових стінах скарбу почали планомірне знищення оних ведені спрагою легкої наживи; знову пожежа в 1836 році; потім землетрус 1838 року, коли тріснули стіни разом з горою, яка є підставою, і сильно постраждала південно-східна частина.

Так що у 1882 році замок в Олесько при викупі владою самоврядування Галицької провінції Австро-Угорської імперії (1868 – 1918) представляв собою жалюгідне видовище. Хоча після часткових ремонтних робіт, що полягали в основному у відновленні покрівлі, зміцненні найбільш постраждалих зовнішніх стін і косметичному ремонті, в його приміщеннях змогла розташуватися сільськогосподарська школа (1898 рік).

Початок ХХ століття не приніс значних змін в долю фортеці: під час Першої світової війни (1914 – 1918) замок розграбували російські війська і місцеве населення, під час Другої – змінюючи один одного табір для польських військовополонених, а потім німецькі військові склади довершили почате.

Статуя в Олеськом парку Статуя в парку Олеського замку

Апогеєм же падіння Олесько у 1951 році стала пожежа від удару блискавки, яка довершила картину загального руйнування.

Лише 1961 нарешті приніс замку довгоочікувану надію на відродження – почалися масштабні реставраційні роботи, які тривали з перервою до 1974 року.

А вже через рік після закінчення реставрації стараннями Бориса Григоровича Возницького (1929 – 2012) зі схвалення керівництва СРСР (1922 – 1991) у стінах Олеського замку побачила світ філія Львівської галереї мистецтв, у володіннях якого і понині знаходиться колишня королівська резиденція. До того ж в 1989 році їй було присвоєно статус Державного музею-заповідника.

Архітектура

Центральний вхід в музейні приміщення замку Олесько Центральний вхід в музейні приміщення Олеського замку

Одинокий п’ятдесятиметровий пагорб серед болотистих пустків, що створюють лінію природного захисту, послужив місцем зародження замку в Олесько.

А місце його розташування – у сфері впливу трьох перманентно воюючих держав – зажадало у XIII столітті досить сильної оборонної структури: перша лінія – земляні вали і водяний рів, друга – дерев’яний частокіл, третя – власне сама фортеця.

Свій первинний овальний контур напівкруглих корпусів периметром 130 м з прямокутником внутрішнього двору фортеця зберегла і понині. Лише міць триярусної надбрамної вежі була трохи применшина за рахунок зняття верхнього ярусу, що підносився над іншим комплексом.

В епоху перетворення твердині в магнатську резиденцію (XVI століття) замковий комплекс поповнився двоповерховим житловим корпусом, призамковою каплицею і сорокадвохметровим колодязем.

Головна алея замку Олесько Головна алея Олеського замку

А XVII століття вимагало нової реконструкції в дусі італійського ренесансу згідно високого статусу фамільної резиденції роду, який подарував Польщі спадкоємця престолу: надбудовано двоповерхові корпуси в східній і західній частині, на перших поверхах з’явилися відкриті арочні галереї, віконні та дверні прорізи прикрасилися декоровимі елементами, а південна призамкова територія – регулярним парком.

Так початок XVIII століття Олеський замок зустрів на піку своєї величі, адже в його стінах була зібрана унікальна колекція мистецтва, парк прикрашений статуями роботи французького скульптора Леблана, а внутрішнє оздоблення могло змагатися з кращими палацами Європи.

Експозиція

Захисне знаряддя замку Олесько Захисне знаряддя Олеського замку

Музейна експозиція Олеського замку широка (понад півтори тисячі експонатів) і різноманітна: унікальна колекція живопису, іконопису (XV – XVIII), прикладного мистецтва (Х – ХІХ), гобеленів, меблів і одна з найбільших у Європі – дерев’яної скульптури (XIVXVIII).

Але особливе місце в зборах займають саме роботи майстрів львівської школи XVIII століття, які загальним числом досягали сімдесяти чоловік – Йоганна Георга Пінзеля, Себастьян Фесінгера, Конрада Кутшенрайтера та інших, що залишили свій слід у світовому мистецтві.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська область, Бродівський р-н, смт Олесько, вул. Замкова, 34.

Тел. (246) 2-51-93.

Офіційний сайт: http://lvivgallery.org

Фільми, в яких задіяний замок: “Час збирати каміння”, “Три мушкетери”, “Борис Годунов”, “Дике полювання короля Стаха”, “Пастух Янко”, “Королева Бона”, “Овід”, “Вогнем і мечем”, “Козаки йдуть”, “На крутизні”.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е 40 (М 06) (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ) до Олесько, а потім 5 хвилин від траси по головній вулиці в північно-східному напрямку до замку.

Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова в напрямку Бродів до зупинки Олесько, а потім 10 хвилин ходьби в північно-східному напрямку по головній вулиці до замку.