Археологічний музей Одеси

Історія

Одеський археологічний музей Археологічний музей в Одесі

Офіційний відлік свого літочислення одеський міський хранитель старожитностей веде з 1825-ого, хоча на початковому етапі існування його колекція носила більше випадковий характер і складалася з розрізнених артефактів знайдених і упізнаних як історично цінні об’єкти (друге траплялося в той час вкрай рідко) на одеській землі.

Науковий підхід до вивчення долі і ролі Північного Причорномор’я через призму археологічних знахідок почав застосовуватися лише з 14 грудня 1839 року з утворенням ініціативною групою на чолі з попечителем одеського навчального округу Дмитром Максимовичем Княжевич (1788 – 1844) першого в країні Товариства історії та старожитностей, яке було офіційно зареєстровано і поставило собі за мету проведення розкопок, збереження історичних об’єктів і видання наукової літератури з цих питань.

Через чотири роки після заснування товариство відкрило свій музей з ініціативи та активної участі Миколи Никифоровича Мурзакевича (1806 – 1883). Саме завдяки останньому з обгрунтуванням доцільності в 1858-ому міський музей старожитностей і ініціатива археологічного товариства були об’єднані під одним дахом.

Діяльність одеських археологів на ниві дослідження історії Північного Причорномор’я в контексті вивчення діяльності жителів цієї землі від кам’яного віку до пізнього Середньовіччя, а також з 1847-ого розширення сфери його інтересів на чорноморське узбережжя Кавказу була настільки успішною, що в 1882 році для нього і першої в місті публічної бібліотеки в центрі міста, по сусідству з біржею, за проектом Фелікса Вікентійовича Гонсіоровського (1815 – 1891) було побудовано власну будівлю.

Скульптурна група "Лаокоон" Археологічного музею Одеси Скульптурна група "Лаокоон" Археологічного музею

Зенітом розвитку одеського Археологічного музею став початок ХХ століття, коли віце-президентом Суспільства історії і старожитностей був обраний Олександр Львович Бертьє-Делагард (1842 – 1920), який витратив значну частину свого стану для поповнення його колекції. Так само величезний внесок в розвиток експозиції належить декану історико-філологічного факультету університету Ернсту Романовичу Штерну (1859 – 1924).

Перша світова війна і викликаний її наслідками розпад імперії Романових поховали під своїми руїнами і одеське суспільство любителів старовини – його останнє засідання відбулося в травні 1922 року з ініціативи секретаря Антона Васильовича Фролівського (1884 – 1968).

І хоча в довоєнний радянський період Одеська комісія краєзнавства при Всеукраїнській академії наук, а потім під час румунської окупації 1943 – 1944 років (Друга світова війна) робилися спроби відродити місцеве товариство любителів історії та краєзнавців, проте вони не увінчалися успіхом. Весь цей час музей продовжив все існування.

Лише в 1959-му побачила світ Одеське археологічне товариство, яке оголосило себе послідовником славних традицій в справі пошуку, дослідження і збереження історичних артефактів Північного Причорномор’я під егідою все того ж місцевого музею.

Зараз археологічний музей в Одесі з тісними міжнародними зв’язками є одним з найбільших на півдні України, а чисельність існуючого при ньому археологічного товариства перевищила сто членів з України та європейських держав.

Архітектура

Будівля Товариства історії та старожитностей в Одесі Будівля одеського Товариства історії та старожитностей

Складнопрофільна в плані одно-, двоповерхова з глибоким підвалом будівля (особливості рельєфу) одеського сховища старожитностей, зведена з каменю-ракушняку з подальшим потинкуванням є одним з багатьох зразків класичної архітектури, якими так багата українська земля.

У його зовнішньому декорі домінує колонний портик коринфського ордера тераси центрального входу з двухмаршевими двухвсходовими сходами з боків і трикутним фронтоном на чолі, нижній ярус будівлі оброблений масивним рустом і візуально відкреслений від верхнього профільованим карнизом. Другий поверх по центральному фасаду освітлюють високі аркові вікна зі шропсами та листям аканта в замку архівольту, одинарні і парні пілястри доричного ордера. Вінчає будівлю широкий фриз відокремлений карнизами та глухий парапет з геометричним малюнком.

Формування внутрішніх інтер’єрів згруповано навколо круглого в плані центрального залу – безліч невеликих виставкових площ, а також адміністративно-складських приміщень під плоскими перекриттями розташовані по його периметру. Льохи перекриті хрестовими склепіннями.

Експозиція

Колекція одеського Археологічного музею налічує 150 тисяч експонатів і бібліотеку в 20 тисяч томів, що стосуються історії Північного Причорномор’я від найдавніших часів до XIII століття. Особливо цінною є нумізматична та ювелірна колекції в 50 тисяч експонатів, що зберігається в Золотій коморі і артефакти Стародавнього Єгипту, включаючи єгипетські мумії.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 4.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь). У місті по спуску Маринеско – вул. Софіївська – пров. Маяковського – Військовий спуск – вул. Сабаніїв міст – вул. Катеринівська – вул. Ланжеронівська до Археологічного музею.

Громадським транспортом до Одеси, потім до Думської площі (орієнтир – мерія міста), в сусідньому кварталі з якою розташована будівля Археологічного товариства (на південь).

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті