Український колоритний гумор в тандемі з тонкою іронією і відмінною грою акторів. Що ще потрібно фільму для приголомшливого успіху і не згасальної ось вже не перший десяток років народної любові. Однак знаменитий кіношедевр Віктора Іванова “За двома зайцями”, що здобув славу однієї з кращих українських комедій, знаменитий не тільки цим, а ще своїми кіноляпами, серед яких кумедні дрібні деталі та кричущі факти не стиковки часу.
Мабуть завдяки машині часу головний герой картини на початку ХХ століття зміг прогулюватися з друзями під веселу пісню вздовж київського спуску 1960-х з його панельними і цегляними багатоповерхівками на фоні та павутиною електропроводів, до появи яких в реальному часі повинно було пройти ще півстоліття. Та ще так невдало в кадр потрапив швидкохідний катер та буруни, що біжать за ним по хвилях Дніпра.
У порівнянні з переміщенням у часі дрібні деталі як-то: поява / зникнення ножиць з нагрудної кишені Голохвостого в його цирульні, переміщення страв на фортепіано, випаровування під час польоту огірка з веделки, видозміна бутоньєрки нареченого по дорозі до церкви, зміна віконних прорізів цирульні, рокіровки метелика і шийної хустки Свирида Петровича, виглядають навіть забавно.
З кільцями ж на руках героїв у фільмі взагалі коїться щось недобре – незаміжня Секлета носить обручку, її імовірний зять то носить, то ні, а у Серка воно постійно мігрує з правої руки на ліву і назад. І ще на зап’ясті цирульника миготить металевий браслет від годинника при наявності ланцюжка від кишенькового в жилеті.
А ще по дорозі під вінець Голохвостов, що перечепився через чорну кішку, падає обличчям у пухкий грунт, який в наступному кадрі, мабуть у зв’язку із важливостю персони, інтелігентно перетворюється на досить стерпну грунтовку. Та й Андріївський узвіз під час поїздки Свирида Петровича в бричці з Секлетою чомусь за одну поїздку періодично піднімається вгору та спускається до низу.
Весь фарс і трагедія останніх пам’ятних кадрів “За двома зайцями” – наречений і дві наречені, чорне і біле, пишне весілля і банкрутство – проходить під малиновий дзвін дзвонів на сходинках Андріївської церкви, ось тільки на цьому київському храмі немає дзвонів і ніколи не було.