Андріївська церква в Києві

Історія

Чавунні сходи Андріївської церкви в Києві Чавунні сходи київської Андріївської церкви

Святе місце, де, за свідченням преподобного Нестора, ще в першому столітті святий апостол Андрій поставив хрест як пророцтво славного православного майбутнього цих земель, від початку долею було призначено Великому храму.

Так вже у рік хрещення Русі (988) вершину Старокиївської гори по праву займає дерев‘яна церква святого Василя, призначенням якої було повернути святість місцю, зганьбленому язичницьким перуновим капищем. А ще через сто років великим князем Всеволодом Ярославовичем (1030 – 1093) будується Андріївський (Янчин) монастир, який займає своє місце поряд з церквою.

Продовжив традицію надання милостей князів київських, які вподобали храм на Старокиївській горі, Мстислав Романович (- 1223) – в 1215 році храм отримує разом з новим ім‘ям Воздвиження Чесного хреста Андрієм Первозванним своє перше кам‘яне вбрання.

За велінням імператриці російської Єлизавети Петрівни (1709 – 1762) під час її паломництва в київські землі було закладено новий храм в ім‘я святого апостола Андрія на місці святині, що має величезне значення для всього православного світу. Спочатку розробка проекту будівництва була доручена російському архітекторові німецького походження Йоганну Готфріду Шеделю (1680 – 1752) та військовому інженеру Де-Баскету, але запропоновані ними в 1745 році ескізи не знайшли схвалення в Петербурзі.

Вид Андріївської церкви в Києві з лівого берега Дніпра Вид київської Андріївської церкви з лівого берега Дніпра

Новим головним архітектором проекту в 1746 році стає Франческо Бартоломео Растреллі (1700 – 1771), і вже через рік починається будівництво нового храму божого за кресленнями російського архітектора італійського походження під керівництвом його помічника Івана Федоровича Мічуріна (1700 – 1763), яке розтягнулося на шість років. Для усунення головної проблеми зведення Андріївської церкви Києва – високого рівня грунтових вод в надрах гори, що підвищує ризик зсувів і обвалів – фундамент будівлі заглибити на п‘ятнадцять метрів і створили дренажну систему їх відведення.

Не дивлячись на завершення будівельних робіт до 1753 року, освячення храму було проведене митрополитом київським Арсеріем Могилянським (1704 – 1770) лише 19 серпня 1767 року, що було обумовлено тривалим періодом внутрішньої обробки і оснащення церкви, де тільки написання ікон для іконостасу українським художником Григорієм Кириловичем Левицьким (1697 – 1769) розтяглося на три довгих роки, а створення іконостасу з позолоченим орнаментом і скульптурою за малюнками Растреллі і зовсім тривало аж до відкриття храму.

Купольна частина Андріївської церкви в Києві Купольна частина київської Андріївської церкви

Але навіть після відкриття Андріївська церква постійно вимагала пильної уваги – в 1815 році під час бурі храм був обезголовлений (реставрація за новими кресленнями розтяглася на десять років); в 1844-м проводиться реконструкція пошкодженої фундаментної кладки, заміна дерев‘яних сходів чавунними та оновлюється покриття куполів; 1865 – 1866 – зміцнюються схили, форма каркасної підстави куполів відновлюється за кресленнями Растреллі, проводиться капітальний ремонт будівлі в цілому; центральний купол значно пошкоджений блискавкою (1891), змінений він займає своє місце на барабані через три роки; значні відновлювальні роботи після Другої світової проводилися в два етапи: 1949 – 1952 і 1956 – 1957.

З причини високої архітектурної цінності храм на Андріївському узвозі в 1968 році отримує статус філії національного заповідника “Софія Київська”. А свій первісний вигляд після двохсотлітніх перебудов, згідно задуму Франческо Бартоломео, Андріївська церква отримує лише під час реконструкції 1974 – 1979 років після виявлення і документального підтвердження тотожності та авторства креслень графічного зібрання музею “Альбертіна” (Відень) храму на Старокиївській горі.

В якості храму божого свої двері Андріївська церква знов відкриває на порозі нового тисячоліття – в 2000 році після відновної реконструкції, що тривала вісім років.

Архітектура

Хрестовий (осі 31,5 м х 22,7 м) з акцентом в західній частині храм Андріївського узвозу висотою шістдесят метрів на високому фундаменті – стилобаті з терасою, що його оперізує, виступає однією з архітектурних домінант правого берега Дніпра в Києві.

Андріївська церква в Києві Київська Андріївська церква

Двоповерхова будівля стилобату, до якої ведуть четирехмаршеві чавунні сходи, з вісьмома кімнатами на кожному рівні, де перший виступає “нижній церквою”, а верхній відданий в розпорядження господарських служб, є одночасно і фундаментом будівлі Андріївської церкви.

На перетині осей цегельної оштукатуреної будівлі храму, посиленої потужними пілонами на високих п‘єдесталах по кутах хреста із завершенням з невеликих башточками зі струнким силуетом невеликих куполів, спочиває великий члененний купол з маківкою. Зовнішня обробка, крім блакитно-білої колірної гами, складається з пілястрів на високому постаменті з чавунними позолоченими капітелями коринфського ордера під фронтонними картушами з вензелями. Кутові пілони прикрашені з трьох сторін парами білих колон.

Незвичайність планування Андріївської церкви полягає в розташуванні чотирьох малих куполів – не по гілках хреста, а по діагоналі від них.

Внутрішнє оздоблення храму не поступається зовнішньої пишності: позолота ліпних елементів, пілястри коринфського ордера, фрески, не кажучи про творіння не одного десятиліття – триярусного іконостасу з позолоченим різьбленим орнаментом, розписом і скульптурними зображеннями.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Київська обл., м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 23.

Як дістатися

Автотранспортом по Набережному шосе, після – Боричевим узвозом, потім повернути на Андріївський узвіз, але тут автомобіль доведеться залишить – вулиця пішохідна.

Громадським транспортом на метро до станції “Поштова площа” звідки піднятися Боричевим узвозом, потім повернути на Андріївський узвіз, де і розташована Андріївська церква.

Виктория Шовчко