Несповідимі шляхи Господні, і часом їх повороти по своїй примхливості не може перевершити найсміливіша фантазія, так що реальна доля однієї людини сама по собі стає готовим сценарієм до гостросюжетного екшену з перевіркою на міцність сили волі вогнем, мечем і мідними трубами. І хто б міг подумати, що все це уготовано зазвичому хлопцю з Джексонвілля (штат Флорида).
Дві пристрасті Меріана Купера, література і авіація, визначили його життя: перша вписала його ім’я в історію кінематографа золотими літерами, а друга – забезпечила славу героя, звання бригадного генерала, посаду директора Pan American і … знайомство з Україною.
А почалося все з надходження юного обдарування в Військово-морську академію, яку, втім, Він не закінчив у зв’язку із появою пристрасті до журналістики. Але дуже швидко почуття обов’язку, яке не дозволило йому залишатися байдужим до європейської трагедії Першої світової війни, змусило Меріана повернуться до військової служби – після льотних курсів були експедиційні корпус, Європа і перший німецький полон восени 1918-го.
Після звільнення Купер виявив бажання допомогти в боротьбі з новою загрозою існування Старого Світу – червоними атеїстами Московії. Першим його завданням на цих теренах став супровід гуманітарного вантажу до Львова, де авіатор залишився в якості глави гуманітарного підрозділу до моменту організації восени 1919-го з американських льотчиків-добровольців 7-ої бойової ескадрильї імені Тадеуша Костюшка, заступником якої він став.
Саме в лавах добровольчого небесних яструбів Меріан Купер облітав всю Україну і полюбив її волелюбний народ, приймаючи участь у визволенні Києва, боях біля Трипілля, Розчищення акваторії Дніпра від більшовиків у 1920-ому, коли дивізіон постійно міняв свою дислокацію на одному з дванадцяти аеродромів по лінії Львів – Біла Церква.
Такі ж довгі і душевні пісні як безкраї українські простори в містичному ореолі тихих літніх ночей, дзеркальна гладь яких відбивала місячне світло, назавжди підкорили серце американських льотчиків, як і українська молодь в красивих національних костюмах, що співала їх. Майбутній кінематографіст потім не раз згадуватиме мелодійну мову, відкритий характер і привітність українців.
Але все це буде після жаху червоного полону, коли лише щаслива випадковість у вигляді пуловера однополчанина з вишивкою «Ф. Мошер» врятувала його буйну голову, за яку командувач Першої кінної армії червоних Будьонний призначив чималу винагороду. Швидко складена легенда про пролетарське походження, примусовий військовий обов’язок та вкрадену форму забезпечив йому стерпне ставлення і свій запис в будьонівському літописі пера Ісаака Бабеля. Перша невдала спроба втечі, відправлення на будівництво дороги під Москву і сімсот кілометрів пішки до Литви. За мужність і героїзм глава Польщі нагородив його найвищою військової нагородою республіки.
Після повернення до Америки Меріан Купер знову пробує себе на літературній ниві в якості журналіста, документаліста та сценариста Голлівуда, що гідно оцінили вдячні глядачі і немеркнуча слава його картин «Кінг-Конг», «Політ в Ріо», «Форт Апач».
Але авіація все життя залишається його головною пристрастю – все продюсерські-режисерські прибутки він продовжує витрачати на авіацію. При цьому встигати пройти шлях від директора Pan American до заступника штабу військово-повітряних сил США на Тихому океані генерала Макартура і закінчити кар’єру в чині бригадного генерала.