Зоря пожежної справи міста Лева

Біч всіх без винятку середньовічних європейських міст, який ніс із собою нітрохи не менше жертв, ніж війни та чума. Рік за роком, століття за століттям пожежі знищували і руйнували, але можновладці дуже небагатьох населених пунктів відважувалися на дорогий крок створення постійної пожежної служби, вважаючи за краще відбуватися напівзаходами у вигляді обов’язку для містян організовуватися в загони на час пожеж та встановлення бочок з водою в певних місцях. Львів не був рідкісним винятком – чого варті лише пожежі 1381 та 1527 років, вогонь яких фактично знищив його центр дотла разом з унікальними архівами княжих годин.

Однак питання про створення стаціонарної пожежної служби в місті постало лише після обстрілу міста австрійською артилерією 2 листопада 1848 року, у вогні якого зникли ратуша, частина університету, театр. До переходу ж його в матеріальну площину пройде ще півтора року – 5 квітня 1850-ого у дворі кармелітського монастиря були проведені перші навчання помпистов по використанню пожежного обладнання (рукавів і сходів на колесах).

Потрібні були ще довгі десять місяців, перш ніж львівська пожежна охорона почала набувати реальних рис: чотири підрозділи пожежників по десять чоловік з командирами підрозділів на чолі, двадцять їх помічників з числа міських сторожів, два помписти, інспектор, по сто помічників на кожен з п’яти районів і сотня охоронців майна постраждалих від мародерства та допомоги погорільцям. Офіційно існування служби закріплювалося “Законом про пожежну безпеку в королівському місті Львів”, який був затверджений ще за рік, а в 1858-ому міністерство внутрішніх справ закріпило її за будівельним департаментом Львівського магістрату з розміщенням на першому поверсі ратуші.

Колишній військовий інженер Павло Праун, поставлений на чолі корпусу пожежників в 1864-му фактично став його творцем в тому вигляді, в якому частині судилося існувати в майбутньому – виключення з обов’язків обслуговування міських шляхів та вивезення сміття, організація добровольчого пожежного товариства “Сокіл” (1868), перепідпорядкування служби президенту Львова (1871), створення союзу добровільних пожежників (1875), відкриття нових пожежних станцій і в кінці кінців будівництво на Підвальній самостійного будівлі пожежної частини з гуртожиток і квартирами для її службовців (1901). В останньому також квартирували пункт першої допомоги, телефонна станція, бюро міських хіміка та водогонів, стайня клірингової служби.

05-01-2019 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram

Коментування цієї статті закрите.