Історія

Будівля з загадковим минулим і незрозумілим майбутнім, стіни якого ще пам’ятають кроки великосвітських персон, які вважали її рідною домівкою І хоча щодо замовника будівництва №5 по новому Миколаївському (нині Приморському) бульвару Одеси у істориків думки розходяться, більш вірогідним першим господарем особняка називається генерал-майор Михайло Федірович Орлов (1788 – 1842), а безсумнівним автором – архітектор Франц Карлович Боффо (1796 – 1867).

Будівництво особняка героя війни 1812 року становило частину грандіозного плану ідейного натхненника зародження міста як великого чорноморського порту графа Михайла Семеновича Воронцова (1782 – 1856) і було проведено в найкоротші терміни – всього за три роки триповерховий палац в класичному стилі з домінуючим трикутним фронтоном в центрі був закінчений (1826-ий).

У стінах цього будинку або власного дому Наришкіних по Миколаївському 9 відбулася перша зустріч фаворитки Олександра I (1777 – 1825) Марії Антонівни (1779 – 1854) та флігель-ад’ютанта Павла Івановича Брозіна, (1780 -) невідомо, але після смерті першого чоловіка ця будівля стала рідною для фрейліни імператорського двору. Саме для задоволення амбіцій своєї іменитої супутниці життя Брозін значно її збільшив шляхом прибудови з боку двору двох флігелів (перша половина XIX століття).

Не дивлячись на зміну трьох господарів (Порро, Віленц, Грінберг), протягом фактично півстоліття особняк Брозіна залишиться в фактично незайманому вигляді, виблискуючи красою центрального фасаду і розкішшю обробки внутрішніх інтер’єрів. Зі значущих фактів того часу варто відзначити розміщення за цією адресою, але зі входом з провулка в стінах одного з чотириповерхових флігелів канцелярії Одеського генерал-губернатора в середині 1880-х.

Все змінилося на початку 1890-х із придбанням будинку з історією на ділянці Миколаївський 5 / Воронцовський 9 німецьким комерсантом Альвіром Г. Лерхе (- 1910) з метою використання під висококласний прибутковий будинок. З цією ж метою новий господар вирішив кілька осучаснити своє придбання перебудовою за проектом Германа Карловича Шеврембранта (1856 – 1914).

Роботи, які передбачали надбудову мезоніну на місці фронтону, що легко вписувався в змінений в стилі ренесансу центральний фасад та сходової клітки з боку двору, були розпочаті в 1892-му і тривали три роки.

Доходи від здачі в оренду приміщень були досить високі, щоб особняк Орлова залишався у власності сім’ї Лерхе до червоного перевороту 1917-ого. Його останньою власницею значилася Лаура Альвіровна Заріфі-Лерхе.

Радянська влада не знайшла кращого застосування пам’ятникові архітектури ніж цивільне житло і контори державних тимчасових правителів, що практично знищило частину унікального декору колишнього прибуткового будинку, який вистояв у важкі роки двох світових воєн ХХ століття, але був поставлений на грань існування людською байдужістю.

І хоча на початку 2000-х була проведена реконструкція його центрального фасаду, після переходу будівлі в приватні руки, не дивлячись на офіційний статус пам’ятника архітектури з 1979-ого, довгий час прибутковий будинок Лерхе залишався занедбаним, що завдало непоправної шкоди його унікальним інтер’єрам.

Архітектура

Будівля по Приморському бульвару 5 являє собою п-образний периметр, що складається з самого старого триповерхового з мезоніном і виступом сходової клітки з боку двору на підвалах будівлі та двох чотириповерхових бічних флігелях-прибудовах більш пізнього часу споруди. Обсяг зведений з каменю-черепашняку з наступним потинькуванням.

Головний фасад будівлі вирішений в ренесансному стилі з акцентами на центральній частині у вигляді п’ятивіконного мезоніну, порталу центрального входу, балконів на масивних модильйонах з маскаронами та колон доричного ордеру. Його великі елементи (руст з замковим каменем у архівольтах, сандрики різноманітної конфігурації, тригліфи, модильйони, помилкові фронтони, маскарони, меандри) двох нижніх ярусів гармонійно зв’язані в єдиний малюнок з витонченістю верхніх (картуші, канельовані пілястри композитного ордеру, таблички рослинно-геометричного малюнку, гірлянди, модильйони з тригліфами, гірлянди, маскарони, карниз великого виносу) з допомогою зхожих елементів лиштв, оформлення модильйонів, профільного оформлення карнизів.

Внутрішнє багате архітектурне оформлення і зараз в деяких кімнатах центрального корпусу вражає уяву своєю вишуканою красою: тонка позолочена ліпнина з горельєфами янголів, мармур камінів, великі вікна вітражного скла, ковані сходові прольоти, металеві накладки в техніці гальванопластики, дерев’яні різьблені двері, теракотові кахлі.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, Приморський бульвар, 5.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь), потім від Катерининської площі (спуск Маринеско – вул. Софійська – вул. Преображенська – вул. Буніна – вул. Пушкіна) до пішохідного Приморського в північній частині якого розташований особняк Орлова.

Громадським транспортом до Одеси, а потім в центр старого міста до Катерининської площі, в одному кварталі від якої на схід розташований пішохідний Приморський з прибутковим будинком Лерхе.