Можновладці “від народу” завжди мало спільного мали з цим самим народом за винятком громадського блага, яким перші розпоряджалися у всю повноту своїх можливостей без докорів сумління як особистим, а останній – задовольнявся лишешими після господарів комуністичної життя кріхтами. Але часом бажання партократичної верхівки і зовсім переходили в категорію “майже не можливо”, але в союзі для КДБ нічого не можливого не існувало.
Подружжя Горбачових, на яких Захід покладав так багато надій як носіїв нової ідеї, по-суті виявилося обтяжене все тим же набором недолікив, як і багато віщих керівників країни процвітаючого комунізму до них. Чого варта лише історія “Ореанди”, пов’язана з їх іменами…
Для початку, вже втомлена за два місяці (липень 1985-ого) від народу ними керованого подружня пара вищого сановника СРСР наказала всьому обслуговуючому персоналу величезної дачі не з’являвся на очі. І все б нічого, тільки кожен, хто працював на території комплексу від прибиральниці і покоївок до садівників та метрдотеля були штатними співробітниками держбезпеки і прийняли наказ занадто близько “до відданого органам серця”.
Крім того Раїсі Горбачової категорично не сподобався вхід в басейн з морською водою з причалу. І забажала “казкова царівна” звичайного пляжу за три дні – бажання практично погано здійсненне, адже для цього потрібні були тисячі кубометрів гальки, а щоб море не зносило її – підводний фундамент і дві бетонних плити по п’ятнадцять метрів.
Але виконавче начальство держохорони лише взяло під козирок, адже не їм було втілювати божевільну ідею в життя при настільки обмежених термінах. Рішення всьго питання вперлося в гальку – перший секретар Ялтинського міськкому партії Ізмайлов не зміг надати необхідної кількості. Однак служба безпеки швидко зорієнтувалася і знайшла рішення – викрасти з недобудованого санаторію МВС, а замість неї завезти щебінь.
Схвалено керівництвом КДБ, значить зроблено – вночі працівники охорони “Ореанди” в два рейди вивезли баржею потрібну кількість гальки для майбутнього пляжу Раїси Максимівни. Ось тільки одна печаль – вона виявилася жахливо брудною, явно не для “царських” ніжок дружини генсека. Добре, що тоді подружжя Горбачових перебувала в столиці на Іграх доброї волі, так що у працівників охранки ще був час на вирішення проблеми.
Фахівці дали свій висновок, який передбачав як мінімум трибальний шторм, щоб відмити бруд з гальки. Але на жаль 9-е управління не мало прямого зв’язку з Небесною канцелярією і не могло викликати шторм за власним бажанням.
Спробували створювати хвилі величезним краном, але вище двох балів вони не піднімалися. Спритники намагалися вимити гальку з брандспойта – не виходило. І тоді морські прикордонники запропонували “геніальне” рішення: два кримських сторожових кораблі набирали максимальну швидкість і різко розгорталися біля нового пляжу “Ореанди”, що якраз по силі хвиль давало необхідні три бали. Добу на проліт моталися кораблі по заданій траєкторії, поки галька була ідеально відмита для кремлівського подружжя.
А через кілька днів природа вирішила показати чекістам хто в домі господар – на Чорному морі піднявся п’ятибальний шторм, який поцупив все плоди їхньої праці. Пляж довелося перебудовувати наново, а Горбачови побували на ньому за два з половиною роки лише тричі. Подальша ж доля радянської великосвітської пари і країни ними керованої всесвітньо відома.