Вони приходять в цей світ по волі невідомих сил, щоб надихнути чи занурити в прірву зневіри. Їм відкривають свої таємниці минуле і майбутнє, хоча власна доля захована від їхніх очей товстою чорнотою пелени незнання. У них багато імен ворожка, вороха, ворожея (чоловік – ворожбит), а в перших українських документах це слово згадуються в край негативному контексті по асоціації з ворожістю (грамота поборника християнства Володимира Мономаха до Олега Святославіча від 1096 року).
В народі існує дві протилежні думки щодо походження ворожок – одні стверджують, що ними стають після науки у наставниці цієї магічної науки, а їхні опоненти – що цей дар дається від народження. Хоча в стародавніх опусах навіть описаний ритуал добровільного переходу на той бік буття при обов’язковій вірі в Ісуса Христа: дев’ять днів провести в повному мовчанні з яйцем під лівою пахвою без вмивання та молитов, а через дев’ять днів з того яйця має з’явитися чортик, який і буде нашепочувати новій ворожці минуле і майбутнє у ліве вухо. При цьому свій дар перед смертю вона має віддати спадкоємиці, інакше – останні земні години пройдуть в страшних муках.
Спосіб передбачити то, що було чи то, що буде у кожної повелительки часу свій. В хід ідуть різні магічні предмети (шари, дзеркала, свічки, ватра, карти), а також в самому процесі можуть бути задіянні віск чи олія, які виливають на воду, вбачаючи в їхньому малюнку химерні шляхи долі. Дуже часто для ворожіння використовують зерна ячменю, льону, пшениці, кукурудзи чи гороху.
Окрім свого основного вміння українським ворожеям також приписували вміння протистояти та відводити заподіяне зло, бо по зірках вони могли визначати мольфарові «ківкі» і відвести їхню силу, поки не трапилось незворотне. І сила та на стільки велика, що часом самі зв’язкові потойбічного світу приходять на уклін до тієї, хто бачить майбутнє, щоб послабити силу її закляття, бо сильно хворіють з неможливістю одужати. А ще в народі казали, що ворожбити чи їхні жіночі втілення лікують від укусу гадюки.
Під словом «ворожка» у гуцулів також ховається означення комахи сонечка чи бедрика (Coccinella Septempuntata), що пов’язано з віруваннями у їхнє вміння передбачати майбутнє людини в глобальному сенсі – треба лише спитати: «До землі чи до неба, дам тобі хліба», і якщо сонечко полетить – то життя буде щасливим та безхмарним, а якщо впаде – людину очікує скора смерть. Ще існує прикмета для неодружених дівчат: взяти сонечко на руку і за його поведінкою визначити яким буде чоловік – лізе вгору добрим та щедрим, якщо вниз – поганим та скупим.
При всьому багатстві сенсу науковці так і не знайшли лексичної етимології слова «ворожити», хоча домінують дві сильні версії: перша вбачає походження слова від «ворог» у всіх його трактуваннях, а інша – вважає джерелом запозичене у поляків слово вергати (vergti), що перекладається як «кидати жереб».
Вони і досі живуть серед нас, їх навряд розпізнаєш серед багатоликого різномаїття представників соціуму. Лише блиск очей, що прорізують час та простір, іноді видає ворожок, які лікують людські душі знанням.