Звичайно ж більшої турботи, ніж зміна символу попередньої влади тоталітаризму на власний на кремлівських вежах у більшовиків на початку 1930-х не було, так що з убогої скарбниці для початку не пошкодували дев’яносто п’яти тисяч рублів (засідання секретаріату ЦВК союзу від 31 грудня 1931 року). Так подана ще “вождем світового пролетаріату” ідея про заміну царських орлів на Кремлі перейшла в матеріальну площину.
І звичайно ж питання вирішили “по-богатому” – каркас з високолегованої нержавіючої сталі і червоної міді в позолоті, а для прикраси величезних п’ятикутних зірок з серпами і молотами використовувалися аквамарини, олександрити, аметисти, гірський кришталь, топази кожен оправлений у позолочене срібло (на кожну з чотирьох зірок по 1300 напівкоштовних каменів вагою від 20 до 200 карат і ще 7000 – на емблеми).
Над діамантовим огранюванням каменів працювали дві з половиною сотні ювелірів і цілі металообробні цехи покриваючи мідь і сталь 67,9кг золота. Дорогоцінні зірки над столицею Московії засяяли до річниці більшовицького перевороту 7 листопада 1935 року.
І це в той час, як в Україні від московського закону “Про три колоски” тисячі щодня вмирали страшною голодною смертю, так що у тих, хто вижив не вистачало сил прибирати тіла з міських вулиць, а села і зовсім перетворилися на суцільні цвинтарі.
Але коштовний проект з напівдорогоцінним камінням не витримав перших же випробувань – вже через рік самоцвіти під впливом атмосферних явищ потьмяніли і широким жестом уряд союзу вирішив їх замінити на нові рубінові причому вже на п’яти вежах (в тому числі флюгер на Водовзводній). Ось тільки, незважаючи на розроблену майстром скляної справи Никанором Курочкіним теоретично технологію, зробити його в Росії не могли. Фахівці знайшлися лише в невеликому українському місті Костянтинівка, що на Донеччині.
Заснований бельгійцями в 1899-му завод Анонімного товариства дзеркальних заводів зі статутним капіталом в дванадцять мільйонів бельгійських франків і асортиментом в 260 найменувань (в тому числі дзеркала, поліроване скло, марбліт) червоні ради після захоплення влади на сході України звичайно ж націоналізували разом з напрацьованими технологіями і дорогим обладнанням. Ось він-то під радянським ім’ям “Автоскло” і став виробником стекол перших рубінових зірок для кремлівських веж, які засяяли 2 листопада 1937-ого.
На час Другої світової війни костянтинівськи зірки були вимкнені (виключаючи парад на Червоній площі в 1941-му) аж до підписання 8 травня 1945 року акту капітуляції Німеччини, після чого їх три дні відмивали і відновлювали рухливий механізм, але все одно побите осколками тріснуте скло вимагало капітальної реконструкції, яка почалася восени того ж року, але це вже зовсім інша історія.