Охоронці Приазовських степів

Перші промені сходячого сонця позолотили верхівки високих пагорбів і глибокими тінями обмалювали суворі лики на їх вершинах – скільки разів за своє життя сотні поколінь праукраїнців починали новий день з цієї заспокійливо-вічної картини сталості буття… Кам’яні ідоли здавна охороняли безкрай Приазовську степ, а тепер бережуть спокій українських зберігачів давнини. Хто вони і навіщо прийшли в цей світ – цю загадку намагається розгадати не одне покоління істориків, так і залишаючись десь між теоріями і легендами.

З вуст в уста протягом століть українцями передавалася красива легенда про народ великдонів, які прийшли в цей світ за довго до тієї прекрасної миті, коли перший сонячний промінь торкнувся цієї грішної землі. Перші земні жителі вони були могутні, так що від їхніх кроків тряслася земля, але невдячні – коли великий і всемогутній Творець вирішив ощасливити їх появою Світила замість подяки великдони піднялися на вершини своїх пагорбів і стали плювати у вогненний диск. Розгніваний повелитель усього сущого на землі прокляв первородців, значно зменшивши їх і назавжди звернувши на камінь серед Таврійських степів.

Наукові ж пояснення появи кам’яних баб (що означає прадіди) відрізняються. Так одні фахівці вважають їх вісниками добра, які приносять щастя дому і захист від злих сил – в давнину вони були матеріальним втіленням божественної суті предків, в яку переселялася душа після смерті і поверталася в людську личину при народженні немовляти. Тому імовірно їх встановлювали поряд з родовими могильниками. Навіть існує теорія про розбиття вмістилища духу предка, щоб вивільнити її для новонародженого. А пізніше в українських селах ідолів використовували в якості опор тинів та в’їзних брам.

Інші ж наділяють мамаїв (одна з народних назв) могутньою небесною силою, покликаною захистити мешканців українських степів від навали ворогів – хто бачив безстатевий похмурий силует в місячному світлі, той зрозуміє всю силу священного жаху від їх споглядання тут і там розкиданих по горбах. У луганському Кисельові досі вважається, що всі нещастя донбаських шахт пов’язані зі знищенням скелі Ікона з кам’яною бабою на вершині в 1950-х для будівництва “Харківської-2”, коли після вибуху в навколишніх селах раптово з’являлася жінка в чорному кожен раз вещуючи біду і посилаючи прокляття.

Більш приземлена теорія припускає використання маяків (інша народна назва) древніми народами в якості орієнтирів на місцевості, адже багато кілометрів безкрайнього Дикого Поля лише іноді перемежали схожі по контурах пагорби, для відмінності яких і використовувалися кам’яні ідоли.

Однак всі ці теорії тьмяніють перед величчю голосу минулого величних велетнів найдавніший з яких налічує вже чотири з половиною тисяч років і відноситься до енеоліту. Керносівська статуя Дніпровського історичного з її ідеальною симетрією, чіткими контурами і багатим орнаментом і зараз зачаровує своєю силою давньоарійського сина Неба та Землі Індри, которму корились тепло, бурі та примноженням стад.

29-05-2019 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.