Українське коріння англійських королів

Генеалогія – цікава річ, яка часом підносить такі сюрпризи, що історикам доводиться переглядати свої встановленні століттями догми. Цьому чимало посприяв безжалісний жартівник-Хронос, у вихорі часу знищив більшу частину документальних свідчень. Саме тому хитросплетіння престоло-спадкових зв’язків помножених на родові імена та різні семантичні їхні трактування перетворюють дослідження на захоплюючий квест, де нагородою є діамант знання цілісної картини.

Спадкоємцю англійського престолу уессекської династії, Едуарду Вигнанцю, не поталанило народитися в страшний час данського вторгнення, а раптова смерть його молодого батька Едмунда II Залізнобокого (йому було лише двадцять шість) всього після шести місяців правління Англосаксонією та трьох виграних у окупантів битв фактично прославила хрест на його і так примарній перспективі зайняти британський престол, який захопив рідний дядько майбутньої київської княгині Ірини (Інгігерди), датський король Кнуд Великий.

А маленьких англійських принців (після смерті Едмунда II у нього народився другий син, названий на честь батька) новий король відправив до себе на батьківщину в Данію разом із матір’ю, звідки стараннями старшого брата Кнуда і відданого союзника покійного Етельреда II англійського, короля Улофа Шетконуна, були вивезені до Швеції.

Як складалася протягом двох подальших десятиліть доля законного спадкоємця англійського трону – невідомо, але у віці двадцяти двох років (швидше за все після одруження Ярослава і Інгігерди шведської) Едуард Вигнанець потрапляє до Києва, де його дружиною стає ймовірно друга за старшинством дочка Мудрого Агата (Агафія), а тестем – руський король (іноземні документальні джерела).

Вигнанець усе-таки повернувся на Туманний Альбіон за призовом рідного бездітного дядька, короля Едуарда Сповідника, щоб стати його офіційним спадкоємцем. Однак така персона головного претендента на престол занадто багатьох не влаштовувала, і за кілька місяців він розділив сумну долю свого батька (судячи з усього був отруєний). Овдовіла Агата Київська зі своїми трьома дітьми: Христиною, Маргаритою і Едгаром Етелінгом залишилися в Англії, де останній був проголошений, але не коронований після загибелі в бою шурина покійного короля, могутнього ерла Уессекса, Гарольда Годвінсона. Після нормандського завоювання онук Ярослава Мудрого назавжди втратив престол своїх пращурів.

Але в жилах нині правлячої англійської королівської династії все ж тече українська кров, яка прийшла разом з молодшою донькою Вигнанця в рід шотландських королів (Маргарита вийшла заміж за Малькольма III) і посилилася генами праонуки київської княжни, королеви Франції Анни Ярославни – Анни де Варенн, яка стала дружиною правнука Агати Київської, графа Хантингдон Генріха Шотландського. Так що два наступних короля Шотландії, Малкольм IV і Вільгельм I Лев, фактично були прямими нащадками (праправнуками) дочок Ярослава Мудрого, а разом з ними, починаючи з Якова I, і всі правителі Туманного Альбіону.

06-06-2019 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.