Українські жіночі вбиральні традиції Волині і Полісся

Найвідомішим національним українським брендом, який знають і люблять модниці в усьому світі, є звичайно ж вишиванка, що стала символом жіночої свободи і незалежності. Краса тонких візерунків, в яких зашиті таємничі письмена про минуле і майбутнє, в поєднанні із вишуканістю і різноманітністю малюнка полонять уяву, підкреслюючи індивідуальність.

Класична вишиванка Волині і Полісся представляла собою зшиту з двох широких частин домотканого полотна білу (рідше сіру) сорочку з широкими, зібраними на вузьку стрічку манжети рукавами пришитими через полики (вставки-перехоплення) та утягувальним шнурком по лінії вороту. Колірна гамма вишивки відповідала прийнятої в даному регіоні для жіночих виробів, але основний вважався червоний колір з домішкою чорної і синьої ниток.

Поліська вишивка в техніці перебору, що здебільшого складалася з геометричного або рослинно-геометризованого малюнка, займала все полотно рукава, полики, обрамляла лінію вороту та верхню частину переднього полотнища. Волинську же відрізняли візерунчастий орнамент схожий на човникове ткацтво, що йшов з права на ліво по всій довжині сорочки, від нижньої частини полик широкими і вузькими смугами падав до манжету (схід), по поликах і нижній частині полотна рукава (захід).

Поверх вишиванки в холодну пору року одягався жилет подовжений чи короткий, приталений чи прямокроїний. Парадним їх варіантом служив прикрашений вишитим орнаментом і паєтками внизу шнуровець (приталений, розширюється до низу).

Нижньою частиною українського жіночого оздоблення служили спідниці мальованки та літники. Перші призначалися для щоденного носіння і були пошиті з домотканого мінімально вишитого або вибитого полотна, а останні – представляли собою вироби з тонкої вовни з багатою вишивкою рослинний-геометричного характеру в смугах і клітинах, що відповідала сорочковій. Рідше зустрічалися полотняні спідниці, розшиті вовною червоного, сірого і зеленого кольорів. У вигляді декору так само використовувалися нашиті вовняні тасьми, атласні стрічки, гілки (декоративні шви) в чотири – шість рядків. В більш багатому гардеробі можна було знайти спідниці-запаски з льону, кропиви, конопель, вовни.

Фасони верхнього одягу з вовни та товстого домотканого полотна (пролотнянка) різнилися по регіонах: в південній частині Волині він мав відрізну спинку і горизонтальним швом або з фігурною спинкою та призбором від талії, на півночі – сермяги з двома вусами, прикрашені червоними сукняними нашивками, на півдні і в Поліссі – однобортні і двобортні клешений або густо призбирений на талії. При цьому цей вид одягу мав обмежений декор або зовсім обходився без нього. Підкладкою полотнянки служило хутро, а для теплоти його підперізувалися ременем або поясом з тканини. Одним з видів зимового одягу служили кожухи (шуби, що носяться хутром всередину) без покриття з нефарбованої або забарвленої в помаранчевий колір овчини, зайця, лисиці.

08-07-2019 Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.