Ну звичайно ж головний пророк України повинен поставати в образі благородного старця, навченого довгими мандрами, сивочолого життєвою мудрістю, пройшовшого крізь біль і страждання тисяч випробувань, а не юним франтом в модному сюртуку за столом із доброю випивкою. Але молодість – є молодість, їй властиві крайнощі в усьому, і Тарас Шевченко не народився старцем з густими вусами і люлькою в зубах, яким його знає весь світ по нечисленних фотографіях.
Так, він виріс в українському селі, але крила вдачі та геніального таланту, та ще й не одного, швидко знімають провінційний наліт, коли сімнадцяти років від роду потрапляєш в блиск і шик столичного товариства, до того ж після дворічного закордонного вояжу до Вільню, нехай всього лише в якості слуги свого господаря Павла Енгельгардта. Тим більше тут на нього чекали оплачене чотирирічне навчання в художній майстерні Василя Ширяєва і гроші на кишенькові витрати від господаря.
Знайомство та компанія сильних світу цього (за нього клопотали художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський, який був до того ж наставником цесаревича) звичайно ж додали молодому Шевченку амбіцій і лиску, про що чимало свідчить факт з його щоденника, де він радіє покупці новомодного прогумованого макентошу, за який він виклав цілих сотню карбованців – дві третини своєї річної платні в Київській археологічній комісії – ну як жеж можна відмовити собі у задоволенні зловити погляд захопленої спокусниці.
А ще були в житті майбутнього українського пророка розкішні бенкети в компанії голови жартівливого “суспільства мочемордія” з українського стародавнього роду Закревських, де лишком віддавали почесті Бахусу і всім його дарам земним від місцевих солодких настоянок і наливок до ямайського рому. На кожному засіданні “товариства” обирався голова або “його всеп’янейшество”. Там, де є алкоголь, там немає місця помірності, а тому розмови в високому колі часто переходили дозволені царським режимом рамки.
Він повинен був випити гірку чашу свого шляху через арешти, оренбурзьку солдатчину, Новопетропавлівське заслання і завжди із заборонами на те, що йому дарували небеса (малювання та літературний дар), щоб духовно подорослішати до звання лідера нації і стати дороговказом України крізь віки.