Історія

В який саме момент часу на земельній ділянці в одному кварталі від адміністративного центру Полтави ступила нога першого офіційного власника — про те історія мовчить. Але не підлягає сумніву, що від початку ХІХ століття, коли від Успенського собору до Київської брами фортеці пролягла вулиця, тут з’явилась будівля у якомусь вигляді.

А тим часом, з перенесенням до Полтави найбільшого в Україні Іллінського ярмарку в 1852-ому, комерційний світ всієї округи значно пожвавився, що в тому числі стало першопричиною появи кредитних установ, першою з яких було відділення Харківського комерційного банку відкрите в тому ж році. Це торувало шлях для інших фінансових установ, які одна за одною відкривають свої представництва в перспективному місті, будуючи для їхнього розміщення розкішні будівлі.

Більше інформації про господаря ділянки на перетині названої на честь першого міського голови вулиці Куракінської та Круглого провулку з’являється наприкінці ХІХ століття, коли її разом із невеличким будинком придбав для проживання своєї сім’ї генерал Петро Павлович Старицький (1836 – 1902), що переїхав до Полтави після своєї відставки в 1871-ому і згодом обійняв посаду голови місцевої повітової земської управи.

По смерті господаря перспективною ділянкою в одному кварталі від центру зацікавилися власники Селянського банку, які збиралися відкривати тут своє представництво. Щедра пропозиція, і земельний наділ змінив свого власника, щоб через де-який час (у 1906-ому) під керівництвом цивільного інженера Сергієм Васильовичем Носовим (1861 – 1921) тут розпочалися роботи по зведенню розкішної будівлі його філії за проектом київського архітектора Олександра Васильовича Кобелєва (1860 — 1942).

Свої двері новобудова розкрила перед відвідувачами в 1909 році і одразу перетворилася не тільки на купний фінансовий центр, а й стала однією з місцевих пам’яток завдяки багатим архітектурним прикрасам, якими наділив автор її фасади.

Більшовицький переворот 1917-ого, падіння імперії, українська незалежність та зроєне захоплення влади в Східній Україні червоним люмпеном позначилися на подальшій долі будівлі Селянського банку — її пристосували для розміщення каральних органів місцевої ВЧК, що скоро змінила назву на НКВС.

Саме в цих стінах відбувалися найстрашніші полтавські жахіття радянських часів сталінських репресій 1937 — 1938 років. Рахунок жертв кривавого режиму в місті йшов на сотні, а покалічених доль — на тисячі.

З початком активної фази бойових дій Другої світової війни 1939 – 1945 на українських теренах та початком німецької окупації будівлю зайняло духовний побратим НКВС — комендатура нацистів, а в 1943-ому будівля згоріла.

Відновлювальні роботи були розпочати лише п’ять років потому, коли Україна трошки оговталася від наслідків страшних воєнних подій. Над ресторацією працював архітектор Микола Юхимович Оніщенко, а після її закінчення сюди знов заселилися колишні господарі (НКДБ, в 1954-ому перейменований на КДБ).

После відновлення української незалежності барвисті фасади, що приховували чорну сутність червоних рад, стали домівкою для Служби безпеки країни, що стала на захист державних інтересів проти сусіднього загарбника. Вона розташовується тут і донині, підтримуючи будівлю в належному стані (остання реставрація проведена в 2010-х).

Архітектура

Вдало використане розташовання на перетині вулиці дозволило архітектору-планувальнику максимально збільшити об’єм складнопрофільної (скошений кут, східний флігель, кутові ризаліти-вежі та еркери з боку внутрішнього двору) червоноцегляної двоповерхової будівлі Селянського банку при збережені унікальності ренесансної архітектури в поєднанні з неоруськими мотивами, а ще лишити місце для затишного внутрішнього дворику.

Поєднання темного відтінку цегли з ренесансними елементами такими, як стилізовані машикулі веж та кутів з маківоподібним завершенням, архівольти аркових вікон центральних фасадів із замковим каменем на імпостах першого ярусу та кілеподібни на напівколонах з перехопленнями – другого, шатровий дах веж з відкритими невеличкими надбудовами-ліхтарикам, прикрашеними французьким рустом по кутах, складнопрофільний лобовий карниз з рослинним орнаментом, прямокутні розетки, королівська лінія в трикутному тимпані, масивні балкони на консолях, багатий портал центрального входу, створують яркий та виразний архітектурний вираз.

Особливого шарму споруді додають українські мозаїкові панно фризу (чорно-синя шахова клітинка), балконних фронтонів, на яких зображені кольорові герби Полтави, а також пара гаргуйлів, що охороняють центральний вхід з мозаїковими павичами в обрамлені складнопрофільного шропсового вікна.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 39.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Полтава – Харків). Містом: вул. Європейська — Корпусний сад — вул. Соборності. Будівля СБУ в одному кварталі на північний захід.

Громадським транспортом – до станції Полтава, а далі — міським до Корпусного саду в центрі. Потім пішки один квартал до будівлі колишнього Селянського банку.