Історія
Чи була первісно якась споруда на місці будинку під нинішнім №88 на маріупольській Торговій достеменно невідомо. Але те, що нині існуючий — плід творіння Лейби Шнейдоровича — в том нема аж ніякого сумніву, бо за відсутності документальних джерел лишилося багато усних та писемних свідчень того початку ХХ століття. Імовірно мотивом побудови нового великого будинку на власній ділянці в самому кінці головної торгівельної вулиці міста були комерційні інтереси. Крім того статусу купця 1-ї гільдії мало відповідав розташований поруч простий одноповерховий чотирикімнатний будинок з кухнею та двома верандами.
Будівництво почалось десь наприкінці 1900-х з використанням власних креслень господаря. Як і більшість будівель поруч по вулиці від початку споруда планувалася для виконування подвійних функцій — цокольний поверх передбачався під зберігання деревини (в тому числі цінних порід далеких Індії та Китаю) та виробів з неї, перший — демонстраційно-виставковій зал та господарські приміщення, а верхній – використовувався під житло сім’ї Шнейдоровича.
Комплекс будинку Лейби с акацієвою алеєю та мощеним тротуаром перед центральним входом включав в себе внутрішній двір прикрашенний клумбами з колодязем під дахом посередині, що оперізували дерев’яні господарські будівлі та п’ять здаваних в оренду цегляних будинків-квартир, а далі розташовувався багатий сад.
Після більшовицького перевороту 1917-ого купцю 1-ї гільдії довелося самому взяти в руки теслярський інструмент — саме в його майстерні місцеві та жителі навколишніх сіл замовляли дерев’яні знаряддя праці, запчастини для свого гужового транспорту, предмети інтер’єру, меблі, які він із найманим помічником виготовляли тут же на першому поверсі будівлі №88 по вулиці Торговій.
В 1920-ому дві кімнати та парадний вхід до будівлі забрали під свої потреби представники силових структур червоних, які захопили місто, хоча майстерня Лейба при цьому продовжувала свою діяльність. Для міліціянтів незабаром знайшлися більш придатні приміщення, і сім’я знов стала повновласними господарями свого будинку.
Але після ситих років Нової економічної політики прийшла радянська колективізація 1930-х, коли було націоналізовано все приватне майно. Сім’ю Лейби виселили практично на вулицю, не дивлячись на рішення суду, в якому передбачалося лишити в їхньому користуванні кількох кімнат, а інші ввести до складу ЖЕКу.
На довгі роки величний домівка купця 1-ї гільдії став житлової конторою, яка проіснувала в цих стінах, які майже без втрат (виключаючи розкішні надбудови декоративних фронтонів по кутах) пережили Другу світову війну, поруч зі своїми підопічними аж до падіння режиму червоного терору в 1991-ому.
З відновленням української незалежності в країну повернулося верховенство права та приватна власність — у приміщень з’явилися законні господарі, які і зараз проживають в цьому невеликому куточку маріупольської історії.
Архітектура
Двоповерхова на високому цоколі будівля з червоної цегли під чотирисхилим дахом по Торговій 88 має квадратний периметр (сторона 14м) з центральним фасадом вздовж червоної лінії забудови вулиці, до якого прибудовано дві несиметричні закриті веранди, які існували тут і раніше, але в декілька іншому вигляді. Основним стилем його виступає неоренесанс, який так притаманний маріупольській архітектурі кінця ХІХ — початку ХХ століття. Причому всі елементи від рустовки до напівколон виконані цегляною кладкою.
Горизонтальне членування карнизами (лобовий профільований) з рядом чергуючихся прямокутна – квадратна ширинок підвіконного простору другого поверху та фризом прикрашеним кілеподібними арками. Вертикальне, окрім витягнутих коробових віконних прорізів в простих лиштвах із замковим каменем — виконане за допомогою бокових ризалітів центрального фасаду, верхня частина яких — покоїться на напівколонах доричного ордеру.
Вражає увага автора до кожного окремого елемента будівлі: маленькі парні слухові віконця під самим дахом бокових фасадів одягнені в пишні шати, пологі арки сандриків другого поверху ризалітів замикають бокові ряди, профільовані брівки першого ярусу вікон по боках перегукуються з профілем фронтону.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Торгова, 88.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста по вулиці Торговій. Будинок Лейба розташований в другому кварталі від Постмосту через Кальміус на правому березі.
Громадським транспортом до вокзалів Маріуполя, а потім — транспортом, що прямує на Лівобережжя через ДТСААФ. Зупинка “Кафайська”, що знаходиться в кварталі південніше від споруди.