Історія
Комплекс "Радомисль замок" в Радомишлі
Великий вихід православних церков з підпорядкування Константинополя в наслідок підписання Берестейської унії 1596 року відклав питання православного книгодрукування для Києво-Печерської лаври, що зберегла свою відданість матиринській церкві, до початку 1610-х, коли прискіплива увагу вінценосця Річи Посполитої до релігійних питань декілька знизила свій градус.
Ситуацію рятувало прикордонне розташування (Київ на той момент часу був чи не східнішим форпостом країни, а далі — лише Дике Поле і одвічна загроза з боку кочівників). Тому вже через півтора десятиліття після собору (за одними даними в 1612 році, за іншими — 1616-ому) на злитті річок Мики та Бистріївки серед великих, вкритих лісом лаврських угідь з’явилася третя на території України (інші існували у Львові та Острозі) папірня з ініціативи архімандрита Єлисея Плетенецького (1554 – 1624).
Причому саме з вище згаданої причини виробнича будівля, що мала стратегічне значення, носила оборонний характер і була оперезана навколо кам’яною стіною з бійницями по периметру на додачу до скелястого підгрунтя та водяного оточення. Це дозволяло їй навіть деякий час тримати облогу проти перевищуючих сил ворога.
Західний корпус радомишльського замку
Активна підтримка київського митрополита Петра Могили (1597 — 1547) при великих запасах власного виробничого матеріалу навкруги забезпечували настільки великий об’єм виготовлення продукції з власним водяним знаком радомишльської папірні, що за кілька десятків років її роботи паперу Києво-Печерскій вистачало для друку релігійної літератури протягом наступного століття. Саме вона, не дивлячись на низьку якість (сірий колір, велика товщина листа), була використана для друку першого київського “Часослова” (1616), української збірки віршів “Вінок чеснот превелебного в бозі милостивого пана отця Єлисея Плетенецького” (1618) та першого українського словника “Лексикон славяноросскій” (1627).
Через чверть століття після так і не доведеної до переможного кінця визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648 — 1657 років, коли українські землі на довгі роки знов були спустошені, при передачі Радомишля Львівському і Галицькому єпископу Йосифу Шумлянському (1644 — 1708) в майнових реєстрах папірня вже не значиться.
Деякі історики вважають, що протягом наступних двох з половиною століть, залежно від соціально-політичного становища (імовірно під час перебування міста в якості офіційної резиденції греко-католицьких митрополітів) виробничі потужності замку знов тимчасово ставали до роботи, хоча документальних згадок про те досі і не знайдено.
Замковий парк в Радомишлі
На початку ХХ століття, коли підприємницька ініціатива переживала зеніт свого розквіту, на березі Мики інженер Пекарський почав будівництво парового млину на місці колишньої папірні за проектом архітектора Костянтина Костянтиновича Тарасова, для роботи якого велика гребля перегородила річку, створивши великий Папіронський став площею біля 90га. Роботи були закінчені 1902-ого.
Збройне захоплення влади на українській землі червоним люмпеном після більшовицького перевороту 1917-ого швидко поставило хрест на буд-якому приватному бізнесі, так що млин пізніше переобладнаний під електрику, як і інше майно громадян країни “робітників і селян”, був націоналізований, щоб продовжити свою роботу майже весь радянський період, з невеликою перервою на час бойових дій Другої світової війни на українській землі.
Свою останню партію борошна він випустив в 1989-ому, і хоча комуністичний режим протримався ще два роки, був покинутий напризволяще. Майже два десятиліття забуття, і стару будівлю придбало подружжя Богомолець-Шереметових, яке після реконструкції та добудови вежі між двох будівель відкрило тут 30 вересня 2011 року туристичний об’єкт “Замок Радомисль” з музеєм української ікони та відновленню папірнею.
Архітектура
Млин комплексу в Радомишлі
Нині Радомишльський замок — це симбіоз епох (підвалини — папірні XVII століття, будівлі млину початку ХХ століття і вежа — початку 2010-х), згуртованих ідеєю оборонного зодчества з урахуванням сьогочасних потреб в оточенні сучасного парку-саду з невеличким ставом посередині на місці злиття двох річок.
Фактично на зараз історико-архітектурний комплекс представляє собою дві з’єднаних між собою за допомогою чотириярусної вежі червоноцегляних прямокутних будівлі, західна з яких – триповерхова вертикально членована простими лопатками та коробовими віконними прорізами (парні на верхньому поверсі) в коробових витягнутих нішах, аркатурою по периметру тимпану з круглим слуховим віконцем по центру та складнопрофільним лобовим карнизом, а східна (млин) — двоповерхова споруда на високому кам’яному цоколі з мансандрою та таким же декором, як у попередньої, з тією відмінністю, що вікна верхнього ярусу — вузькі витягнуті зтриєні арки стилізовані під бійниці, а двосхилий дах вінчає оглядова набудова-башточка замість люкарн.
З’єднувальна вежа, п’ятиповерхова, квадратна, стильовим оформленням відповідає основним будівлям комплексу з відмінностями у вигляді дещо більшого слухового віконця в тимпані, коробових вікнах зі шропсами та замковим каменем, між’ярусних карнизах і маленькими ліхтарями на кутах гребенцю даху.
Вежа замкового комплексу
Папірня
У відновленні папірні Радомишльського замку зараз, як і багато століть тому, виготовляють за давньою технологією ручним способом папір із водяними знаками, а також за бажанням замовника на нього може бути надруковано будь-який текст. Причому відвідувачі можуть особисто прийняти участь у цьому трудомісткому процесі.
Музей
Музей української домашньої ікони на території історико-архітектурного комплексу зараз налічує біля п’яти тисяч експонатів, частина з яких пошкоджена під час семдисятирічних атеїстичних безумств більшовиків. Намальовані професіоналами та самоучками з використанням різних технік та стилів в різні часи української історії — вони відображення душі народу країни багатоликої, барвистої, самобутньої. На зараз колекція є найбільшим зібранням подібного типу в Східній Європі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Плетенецька, 15.
Офіційний сайт: http://www.radozamok.com.ua
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Е40 (Городок – Броди – Рівне – Бориспіль – Полтава – Харків – Слов’янськ – Луганськ) до повороту на Радомишль в районі села Кочерів. Далі — по трасі Т0608 (Кочерів — Радомишль – Малин) до міста, де по вулиці Великій Житомирській до папірні.
Міжміським транспортом з Житомира або Київа до Радомишля, а потім від автостанції міським – до зупинки “Замок”.