Історія
Активне освоєння Підкарпатської України в якості величезного рекрекреаційно-оздоровчого комплексу під відкритим небом спонукало владу Австро-Угорської імперії, яка отримала контроль над цією територією за підсумками складних процесів в наслідок розпаду Річи Посполитої наприкінці XVIII століття, почати налагодження інфраструктури для зручного користування природними дарами.
Від створення імперії шляхом об’єднання незалежних держав минуло лише кілька роки, а на світ вже з’явився амбітний проект з об’єднання залізничним шляхом двох її протилежних околиць, що розташовувалися між Чорним та Адріатичним морями. Але від появлення задуму до його практичної реалізації пройде без меншого два десятиліття, настільки грандіозним він був, включаючи складний відрізок шляху через Карпати.
Однією з ланок континентального залізничного сполучення передбачала побудову через найширший відрізок карпатської річки Прут у Ворохті віадуку з найдовшим в Європі на той момент часу арковим п’єдесталом довжиною двісті метрів. Будувати його почали в 1891-ому силами полонених італійців, а тривали роботи впродовж чотирьох сезонів разом із зведенням відповідної гілки австрійської залізниці.
Достатня кількість матеріалу-сирцю для виготовлення кам’яних складових та по-австрійськи правильний розрахунок часу-сили забезпечили вчасне закінчення надскладної ділянки Станіслав — Яремче — Рахів транскарпатської залізниці, і в 1894 году станція Ворохта офіційно прийняла своїх перших гостей зі заходу, щоб в зворотній бік потяги повезли місцевий ліс, камінь та сіль.
Але насолоджуватися прекрасними українськими краєвидами громадянам Австоро-Угоршини довелося недовго — імперія на відміну від фортифікаційної споруди, яку вона звела у Ворохті разом із трьома іншими мостами, Першу світову війну не пережила, і ці новітні технології перевезення дісталися вже Польській республіці.
Радянська окупація, Друга світова війна, німецька окупація і знов червоні ради мало нашкодили величній кам’яній споруді через Прут, вона навіть примудрився весь свій поважний вік обходитися без капітального ремонту. Тому після повернення Україною незалежності в 1991-ому держава отримала повністю придатний до залізничного сполучення віадук, який до речі використовувався за своїм прямим призначенням ще де-який час.
На зорі 2000-х стару споруду, хоч ще і без статусу пам’ятника архітектури, влада вирішила пожаліти і повністю припинили по ній рух залізничного транспорту, який зараз здійснюється по новому мосту через Прут поруч. Австрійський же віадук перетворився на популярний туристичний об’єкт, подивитися який їдуть відвідувачі з найвіддаленіших куточків світу.
Архітектура
Австрійський залізничний віадук через найширший відрізок карпатського Прута представляє собою арковий міст з різною довжиною прольотів, що розташований в південній частині Ворохти в кілька сотнях метрах від траси. Дванадцятипілонний одноколійний він височить на п’ятдесят метрів над землею і зачаровую монументальністю своїх побудованих з тесаного каменю форм.
Прі довжині в двісті метрів він має найбільший проліт в тридцять метрів саме над річкою, причому останній крім іншого відрізняється від інших додатковим арковим ярусом (по три з кожного боку), вбудованим в структуру пілонів для зняття напруги з найвідповідальнішої ділянки фортифікаційної споруди.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Івано-Франківська обл., смт Ворохта, вул. Височана.
Як дістатися
По трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів) до центральної частини Татарова, а далі — Р24 (Татарів — Косів — Коломия – Кам’янець-Подільський).
Приміським або залізничним транспортом до станцій Ворохти, а далі — попутним транспортом вздовж траси до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, перпендикулярно якій відходить австрійський віадук.