Вона — дух, вона — тінь, вона і є ти. Долю як двійника-мудрого охоронця небеса посилають людині з народження разом із молоком матері, передаючи на генному рівні код роду для подолання труднощів життєвого шляху. Часом її зображають у вигляді вродливої дівчини або доброї бабусі, якщо вона щаслива, часом — жебрачки в брудному лахмітті із злим лицем, якщо недобра.
Доля з’являється на цей світ разом із людиною, щоб допомогти їй знайти правильний напрямок на роздоріжжі життя. І якщо чоловік займається не своєю справою, робить неправильні речі, відхиляється від визначеного Доля посилає йому знаки, бо знає наперед як і що має трапитися, щоб в його житті панували лише щастя, мир та злагода. Насамперед гарний натяк — це незадоволеність результатом своїх деструктивних дій, яка крає серце, зводить з розуму.
Причому в деяких поголосах стверджується, що Доля від нечемної, злої та ледачої може піти за край світу, а її місце займе недоля разом з нещастям, і людині прийдеться довго-довго шукати втікачку по морях і океанах, щоб знову знайти щастя. Інші кажуть, що вона йде поруч із господарем все його життя, і помирає разом з ним.
Щасливою Долею не хизуються – щастя полюбляє тишу, а гординя — то один із семи смертних гріхів. Заздрощі до чужої вдачі могли не тільки відвернути фортуну від його володаря, а й навіть за допомогою магії привернути до заздрісника. Правда такі дії рано чи пізно мали свої наслідки — горе, яке принесено, поверталося трикратно.
В контексті цього пророцтва та ворожіння на майбутнє були і частково лишаються зараз невід’ємною частиною повсякденного життя українців, які йшли до мольфарів, ворожок, відьом та просто проводили не складні ритуали вдома під пильним оком старшого покоління, бо часом дуже складно розпізнати та розтлумачити знаки Долі. Людська психіка підсвідомо завжди шукає впевненості у результаті своїх майбутніх дій, а що може бути краще за схвалення небес. Це аніяк не суперечило офіційній релігії, яка крокувала десь поруч.
В поетичних образах Долю інколи зображають як жінку-берегиню, що сидить в затишному садочку і дбайливо мить за миттю випестує своїми ніжними пальцями тонку золоту нитку людського життя (Стріча, Рожанка). Християнство ж асоціює її з Богородицею, яка єдина є заступницею всього живого на землі, недарма ж її зображенням прикрашають оселі та носять на тілі, кладуть в колиски, на її честь співають схвальні оди.