Українські хрестильні традиції

Безпосередньо таїнство хрещення — то прерогатива церкви, як земного зв’язкового з Небесним царствієм, адже нюанси церковних традиції та молитов релігійні діячі знають до тонкощів. А ось поради щодо підготовки до таїнства та традицій з ним пов’язані від священнослужителів доволі скупі та не дуже рясніють подробицями окрім якомога ранішого хрещення (щоб Бог прийняв дитину під свою опіку), вибору гарних людей на кумів (у випадку передчасної смерті батьків вони мають замінити їх дитині) при їхній неодмінній приналежності до православ’я з неодмінною появою в храмі з натільним хрестом -ось мабуть і все.

У народі ж існує повір’я, що не можна відмовлятися бути батьками во Хресті бо це — зречення від Бога, але сама церква це заперечує, ґрунтуючись на твердженні, що вибір для людини має бути добровільним та свідомим, адже це — велика відповідальність перед Небом і перед людьми. А ще в народі існує думка, що друге таємне ім’я дитини може захистити її від злих сил та хвороб, тільки варто пам’ятати про хресне ім’я в молитвах та церковних обрядах — ім’я під яким людину знають в Царствії Небесному (тому церква радить називати і хрестити дитину єдиним православним ім’ям).

До того ж в сиву давнину для обряду було достатньо одного кума (для хлопчика) або однієї куми (для дівчинки), але з плином часу кількість пар хрещених батьків досягла семи, хоча церква неодноразово робила спроби боротьби з цією тенденцією (як відомо у семи няньок дитя без нагляду).

В якості приготування до обряду церква називає дводенний пост і вивчення (в разі незнання) певних молитов. Однак хресні батьки повинні подбати про гідне проведення таїнства: купити необхідні речі і бути в святковому одязі (українські традиційні вишиванки, а для жінки обов’язково спідниця і хустка). Безпосередньо перед таїнством в давнину повитуха клала спеленату дитину на вивернутий вовною догори кожух на підлозі або столі (знак зв’язку з сім’єю), а потім хресні батьки піднімали символ заможності разом з майбутнім хрещеником тричі вгору з щирими побажаннями щастя, здоров’я і багатства. Далі — саме таїнство в церкві.

За традицією кум має дарувати похресникові натільний хрестик, що може бути з будь-якого металу на ланцюжку або мотузочці з об’ємним зображенням розп’ятого Іісуса, у католиків — ще й срібний кухоль для поливання в храмі святою водою. Також за бажанням після обряду він міг подарувати ложечку теж із срібла, бо саме цей метал вважається церквою найсвятішим за свої цілющі властивості. Після здійснення обряду в католицькій церкві хресний батько,залежно від статку, відкриває рахунок на ім’я своє нової дитини во Хресті або просто передає грошовий подарунок батькам.

Кума ж дарує дитині хрестильний одяг та крижму (біла пелюшка в яку огортають новохрещеного після купелі і яка має зберігатися поруч усе життя). В подальшому саме на неї покладається роль забезпечення дитини необхідними речами, тому на свято вона дарує практичні необхідні окрім вищезгаданих традиційні атрибути – мішечок для волосся хрещеника, перлинний браслетик для дівчинки або бутоньєрку із штучних квітів для хлопчика, які вдягаються під час обряду, а після свята – знімаються і старанно зберігаються до одруження хрещеного, коли вони одягаються вдруге в житті.

Після таїнства хрещення зазвичай батьки дитини накривають гостинний стіл для всіх учасників обряду. Його різномаїття та страви залежать від достатку та фантазії сім’ї, хоча і гості не мають йти на свято із порожніми руками — жінки приносять власноруч приготовані традиційні українські страви (пироги, завиванці, пампушки), а чоловіки — хліб, який віддають породіллі із побажаннями здійснення мрій. Всі принесені страви разом із старанно приготованими господинею подаються на стіл (раніше то були борщ, пироги, вареники, млинці, холодець, голубці, узвар, кисіль).

Головна страва столу, яка подається наприкінці застілля у горщику накритому налисником або короваєм із сіллю — ритуальна дуже густа каша-запіканка, що вариться на молоці із додаванням масла та медової води. Горщик ставився на пелюшку малого поруч із пустою тарілкою, куди всі гості кладуть гроші “на коня”, “на шаровари”, “на навчання”… Після того як всі дари принесені, кум розбиває глечик, і каша має залишатися у формі розбитого посуду, що пророкує міцність сім’ї та здоров’я дитині. Запіканку ділять порівну між усіма гостями окрім вершка, який разом із грошима дістається матері.

Також існувала традиція дарування від повитухи кожному присутньому на хрещенні букету квітів, за що вона натомість отримувала якусь заздалегідь узгоджену грошову винагороду. На знак подяки за відвідани свята хрещення за давньою українською традицією мати роздає гостям самопечені калачи, які вони разом із квітами забирають додому.

02-04-2020 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram

Коментування цієї статті закрите.