Історія

Історія жіночої освіти в Умані починається з відкриттям Розалією Львівною Семенцовою в грудні 1877 року приватного училища ІІ ступеню для дівчат, підґрунтям чого стала державна освітня реформа 1864 року з регламентування діяльності навчальних закладів та відміною введених в норму Міністерством освіти Російської імперії попереднім статутом від 1828 року тілесних покарань.

Хоча фактично користі від дії закладу містянам було обмаль, бо диплом випускниці училища не надавав майже ніяких переваг для його володарки – за імперськими нормами він прирівнювався до домашньої освіти із забороною вчителювання. Тому Семенцова через міську думу намагалася виклопотати статус прогімназії для свого закладу, який до того ж вже отримував державну субсидію.

Дев’ять років потому (1886) в місті з’являється приватне жіноче семикласна училище Олександри Василівни Левицької з підготовчим класом, в орендованих приміщеннях площею сто двадцять квадратних саженів якого в перший рік навчалося вже тридцять шість учениць з родин місцевих купців, дворян та чиновництва за річну плату в сто карбованців.

Питання про відкриття в Умані міської жіночої гімназії почало виноситися на громадський розголос в 1895-ому, а п’ять років потому його вирішення перейшло у реальну плоскість із будівництвом комплексу споруд по тодішній Суворівській №5 на кошти від продажу деревини майже всього Грекового лісу (шістдесят десятин) та відкриттям набору учениць 1-3 класів плюс підготовчий з перспективою на семикласну програму.

Відкритий 1 липня в 1900-ому (власна будівля на ділянці в сто десять квадратних саженей добудована 18 вересня наступного року) державний навчальний заклад підпорядковувався директору розташованої поруч Уманської чоловічої гімназії, а його фактичним керівником була наглядачка. Для проживання учениць з інших населених пунктів був організований інтернат з орендою приміщень у розташованому поруч “прибутковому будинку”:/uk/3094/internat-umanskogo-zhinochogo-uchilishcha. Окрім основних предметів (річна плата сімдесят п’ять карбованців) викладалися ще малювання, німецька та французька мови (два та вісім карбованці відповідно), в програму також входили освітні екскурсії.

На навчання приймалися дівчатка дев’яти — десяти років після серьозного відбору (в тому числі претендентка мала надати свідоцтво про освіту). Перевага передавалася містянкам із заможних родин. Через чотири роки після відкриття всі сім класів плюс підготовчий Уманської жіночої гімназії були повністю укомплектовані в тому числі педагогами -двадцять п’ять вчителів та два священники, не дивлячись на викладання тільки російською із забороною навіть спілкування українською поза зайняттями.

В 1912 році бажаючих отримати освіту в жіночій гімназії було стільки, до довелося відкривати паралельні класи, які розмістилися на третьому поверсі Уманської міської думи, а за рік в межах святкування трьохсотрічного ювілею дому російських імператорів навчальному закладу було присвоєно ім’я великої княгині Євдокії Суздальської. В тому ж році наказом від 2 грудня міська Земська управа всі книги українською мали бути викинуті з бібліотек.

Але перспектива роботи вчительками молодшої школи або гувернантками так і лишалася для випускниць недосяжною за розпорядженням Міністерства освіти Московії, задля вирішення питання розпорядженням Уманської міської думи на 1914 — 1915 при гімназії відкривався спеціальний педагогічний клас.

Із захопленням влади в Україні червоним люмпеном в 1920-ому жіноча гімназія припинила своє існування, а її приміщення були передані трудовій школі №2. Шість років потому до її назви додали ім’я класика української літератури Івана Франка (з 1932-ого — середня школа).

Щасливо переживши радянські часи та розпочату Москвою та Берліном Другу світову війну 1939 – 1945 років, коли під час німецької окупації в цих стінах містився військовий шпиталь, на зорі оновленої української незалежності при школі був відкритий перший гімназійний клас (1990), а двома роками пізніше — школа мистецтв.

Реформа української освіти в 1999 році перетворила освітній заклад на Уманську міську гімназію ім. Івана Франка з доданням статусу школи естетичного виховання в 2016-ому, в якості якої вона продовжує вікові традиції освіти.

Архітектура

Триповерхова прямокутна (30м х 15м) фарбована по цегляній кладці споруда колишньої жіночої гімназії представляє собою яскравий взірець еклектичного стилю архітектури з псевдоруським напрямком (всі деталі виконані методом фігурної кладки) під чотирисхилим дахом, що розташована в глибині зелені власного парку площею в 360саж.кв. в кварталі від міського центру.

Акцентовано простий декор першого та другого поверхів з їхніми великими прямокутними вікнами в фільончатих лиштвах (першого на імпостах, підвіконня другого на консолях) перемикають увагу на верхній відокремленний широким поясом з гомеричним різним малюнком та карнизом – напівпілястри доричного ордеру з ширинками, які підтримують профільовані архівольти. Окремої уваги заслуговує складнопрофільний лобовий карниз на дентикулах, кутові пілястри з ширинками та кутові тумби з вазонами покрівлі.

Центральний фасад споруди вінчає масивний ризаліт з декоративним кілеподібним фронтоном з архівольтами на імпостах з перехопленням, великий архівольт на напівколонах без стілобату другого поверху, здвоєні малі арки — третього, складний малюнок пілястрів на консолях, плетення підвіконного простору, дентикули другого та трикутники третього ярусів карнизу.

Парковий фасад прикрашає дворівневий ризаліт, головною відзнакою якого слугують трикутний декоративний фронтон з фільонками по периметру, що покоїться на невеличкому парапеті-стілобаті з ширинками вздовж, та два великих квіткових вазони на ганку.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Андрія Кизила, 5.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні – Визволителів до площі Свободи. Далі повернути і прямувати по вул. Андрія Кизила до колишньої жіночої гімназії.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським до головної Соборної площі. В двох кварталах від Центрального парку по вулиці Андрія Кизила розташована будівля міської гімназії ім. Франка.