Історія

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.