Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

Торгівельні ряди Умані

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

[an error occurred while processing the directive] [an error occurred while processing the directive] Торгівельні ряди Умані [an error occurred while processing the directive]

Торгівельні ряди Умані

Історія

Уманські Торгівельні ряди
Торгівельні ряди Умані

Формуватися впорядкований адміністративно-торгівельний центр Умані почав ще в далекому 1780 році, коли з благословіння та за фінансової підтримки тодішнього власника містечка, Станіслава Щесного Потоцького (1751 — 1805), за проектом архітектора І. Тепінгера почалося зведення прямокутного в плані периметру торгівельних рядів з двома в’їздними брамами, вежами по кутах та сорока крамницями торговців.

Після визначення господарем, а скоріше його дружиною, графинею Софією Глявоне-Вітт-Потоцькою (1760 – 1822), Умані в якості сімейної парадної резиденції з величним “палацово-парковим комплексом іменованим на її честь”:/uk/34/sofievka-istoriya-ua, центр комерційного життя теж зазнав змін — над східним та західним крилами з’явилися другі поверхи, а кількість в’їздів збільшилася до чотирьох (1795).

З плином часу та за відсутності єдиного адміністративного центру в 1838-ому торгівельні ряди перемуровуються на ратушу із замуруванням одного з входів та розташуванням під її крилом повітового суду, присутніх місць, скарбниці, а також за відсутності в місті в’язниці – арештантської роти та острогу.

Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору Умані
Центральний ризаліт колишнього Гостиного двору

Стан активно використовуваного комплексу на середину XIX століття погіршився на стільки, що комісія 1851 року на чолі з архітектором Фурманом зробила висновок, що старі споруди Гостиного двору (як він фігурував в тогочасних документах) варто знести, бо вартість їхнього капітального ремонту майже дорівнювалась будівництву нових. Але роками ситуація не змінювалася.

Спонукати до дій місцеву владу змогла лише пожежа 1857-ого, яка значно пошкодила торгівельні ряді — 8 березня три роки потому почалися відновлювальні роботи, але за обмеженості бюджету кредитних коштів їх значно скоротили, в результаті чого були розібрані кутові вежі та другий поверху над північним та південним проїздами. Тому після закінчення робіт під керівництвом Лейби Айзенера в 1863-ому Гостиний двір виглядав інакше, втративши свої унікальні риси.

Після реконструкції окремі приміщення комерційного центру в веденні Уманської міської думи здавалися в найом, а на дерев’яних прилавках в середені кам’яного периметру йшла жвава торгівля. Причому на цей уклад мало вплинули Перша світова війна та озброєне захоплення влади в Україні червоним люмпеном в 1919-ому.

Західне крило колишньої уманської ратуші
Західне крило колишньої ратуші

В міжвоєнний період ХХ століття торгівля продовжувала вирувати в цих стінах (офіційно базар діяв з 1941-ого), з тією лише відмінністю, що споруди тепер знаходилися у радянській державній власності, а льохи під будівлею якийсь час використовувалися для зберігання архіву міського управління.

І хоча бойові дії Другої світової 1939 — 1945 років не нанесли значної шкоди комплексу, впродовж будівельних сезонів 1952 — 1953 років був проведений ремонт трьох з чотирьох кутових секцій, а також даху. В такому стані архітектурна пам’ятка вже із офіційним статусом (з 1979-ого) зустріла відновлення української незалежності.

Потім будуть реставраційні роботи кам’яного периметру 2002-ого, які після закінчення роком пізніше представили на розсуд публіки споруду ратуші у всій красі станом на другу половину XIX століття, а відновлення внутрішніх торгівельних рядів через десятиліття повернули первинну сутність. Так що зараз комплекс радує око хай і не первинно-розкішним, але доглянутим та охайним виглядом.

Архітектура

Перший ярус колишньої південної вежі уманських Тогівельних рядів
Південна вежа уманських Торгівельних рядів

Прямокутний (90м х 64,8м) одноповерховий периметр з великим внутрішнім двором розташований вздовж однієї з головних міських вулиць Умані. На зараз має два наскрізних проїзди з первинних чотирьох (раніше були присутні також надбудови другого поверху над північним та південним з них та чотири кутові вежі).

Зумовлене первинною функцією торгівельних рядів декорове оформлення будівлі доволі стримане з ухилом в класичний стиль: кутові ризаліти (перший поверх колишніх веж) з масивними трикутними фронтонами в фільонках, простими лопатками під доричною капітеллю та трьома входами на підвищеному цоколі, центральні ж – відрізняють більш широка центральна частина з коробовою аркою порталу в подвійних лопатках, парапет та підвищений фронтон прикрашений двоарковим барельєфом та пілястрами доричного ордеру з ширинкам. Простір же стін членований через рівні проміжки дверцятами крамниць та пілястрами з канелюрою плюс профільований лобовий карниз. Однакові крамниці розділені на дві камери коробовими арками із наскрізним проходом.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Небесної Сотні, 43.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні. Вздовж останньої знаходиться будівля колишньої Уманської ратуши.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським в центр до торгівельних рядів центрального базару міста.

Вікторія Шовчко

[an error occurred while processing the directive]Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

[an error occurred while processing the directive] Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті



Переглянути розташування Торгівельні ряди Умані на мапі

Обговорити статтю в спільноті