Університет садівництва в Умані

Історія

Парадний центральний корпус Головного училища садівництва в Умані Парадний центральний корпус Головного училища садівництва

Народження зеленої перлини Умані з легкої руки власника містечка Станіслава Фелікса Щенсного Потоцького (1751 – 1805) під пильним наглядом садового архітектора Людвига Метцеля (1764 – 1848), як неочікуваний розкішний подарунок для коханої дружини Софії Глявоне-Витт-Потоцькой (1760 – 1822), фактично в травні 1800-ого стало відправним пунктом створення всесвітньовідомої школи спеціалістів-садівників.

Ні, звичайне пройде без малого пів століття, за яке парк разом з іншими маєтностями спадкоємця Олександра Потоцького (1798 – 1868) стане власністю чергової цариці з дому Романових перейменований на “Царицин сад” (конфісковані за участь Олександра (1798 – 1868) в антиросійському повстанні 1831 року), в Одесі буде створене Головне училище садівництва (1844), награвшись у володарку в 1859-ому цариця передасть його у володіння державної скарбниці.

Саме завдяки цьому стало можливим перенести витрати на утримання та підтримання в належному стані величезної Софіївки на баланс новоствореного, а насправді переведеного з посушливих одеських степів до більш сприятливих умов українського лісостепу, чотирирічного Головного училища садівництва, яке було офіційно відкрито 30 березня 1859 року. Парк в якості його навчально-практичної частини був перейменований на честь закладу, хоча ще довго в народі зберігав свою попередню назву.

Будівля часів Потоцьких Аграрного університету в Умані Будівля часів Потоцьких Уманського аграрного університету

Напередодні святкування десятого ювілею існування навчального закладу його статус підвищили до самостійної структури, Уманське училище землеробства та садівництва, із збільшенням терміну навчання до шести років. В якості такого він і існував три десятиліття з лишком до реорганізації в два окремих відділення – комерційне землеробство та науково-дослідницька стезя (1903 рік).

Після повторної московської військової окупації, але вже під кумачовими прапорами і фальшивими лозунгами “народовладдя”, перши роки якої завдали як самій установі, так і її парку невиправної шкоди, в 1921-ому освітній заклад став Уманським агрополітехнікумом з підпорядкуванням йому профільних сільськогосподарських шкіл.

А вже за вісім років плідна робота на ниві підготовки кадрів для народного господарства подарувала йому високий статус вищого навчального закладу, а конкретніше інституту, в якості якого він під різноманітними назвами продовжував свою просвітницьку діяльність весь період радянської окупації та перші п’ять років відновленної української незалежності, розвиваючи науково-технологічну базу ведення сільського господарства крізь всі терени часу.

Одна зі старих будівель Уманського училища садівництва Одна зі старих училищних будівель

Нарешті внесок уманського аграрного учбового закладу був гідно оцінений керівництвом України – в 1996-ому він отримав державний академічний статус, який дозволяє отримувати наукові ступені до доктора наук включно завдяки багатій науково-практичній базі. Тому зараз широкий вибір спеціальностей і кафедр з висококваліфікованим викладацьким складом дозволяє рік від року тримати високу планку української аграрної освіти, яка високо цінується в тому числі і за кордоном.

Архітектура

Найстаріший головний корпус академічного містечка представляє собою фактично два цегляних корпуси, споруджені в різний час в другій половині XIX століття з родзинкою у вигляді колишньої домової церкви. Причому вони обидва побудовані з цегли з подальшим тинькуванням, мають два поверхи та декор в класичному стилі, але зовсім різні за своїм зовнішнім виглядом. Центральна ж частина розташованої поруч навчально-дослідницької оранжереї – єдине, що лишилося від комплексу палацу Потоцьких та й то в перебудованому вигляді.

Центральний корпус академічної оранжереї уманської Софіївки Центральний корпус академічної оранжереї в Умані

Парадний центральний асиметричний корпус завдяки двом ризалітам входів наближається до г- подібного з прибудовою домової церкви з внутрішнього кута. Площину його стін горизонтально членують лопатки французького русту на першому поверсі і з перехопленням – на другому. Акцент сконцентрований на другому ярусі завдяки величі віконних арок в обрамленні масивних архівольтів із замковим каменем на імпостах, аркатурі та широкому профільованому лобовому карнизу. Ризаліти додатково прикрашені порталом центрального входу з архівольтом на напівколонах, великим ахівольтом з розеткою в центрі, рядом малих арок мансардного ярусу та зубчастим парапетом. Церква-прибудова має третій відкритий поверх-дзвіницю під під купольним покриттям.

Більш стриманий західний корпус відрізняють цоколь, тонкі лінії французького русту та коробові арки вікон першого поверху, невеличкі лиштви прямокутників – другого та лобовий карниз. Його ризаліт прикрашений ширинковім поясом підвіконного простору та профільованими лиштвами другого поверху, об’ємною аркатурою та сходинковим парапетом.

Оранжерея – триповерхова будівля стримано-класичного стилю із шропсованими арками вікон першого поверху, простими лиштвами верхніх двох, між’ярусним та профільованим лобовим карнизами під чотирисхилим дахом. Зараз по боках до нього прибудовані сучасні оранжереї.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Інститутська, 1.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Інститутська до Уманського університету садівництва.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським, що прямує по вулиці Інтернаціональній до зупинки “вулиця Інститутська”, по якій прямувати через студмістечко до будівель колишнього Головного училища садівництва.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті