Історія

Саме місце майже в самісенькому центрі новозбудованого міського адміністративно-комерційного життя обіцяло господареві чималі прибутки, тому конкуренція за володіння цією земельною ділянкою по Садовій №4 була величезною, хоча ім’я першого щастливця та будівельника готелю за відсутності документальних свідчень (міський архів згорів в 1941-ому) встановити досі так і не вдалося.

Тільки за перші півтора десятиліття ХХ століття відомі імена трьох господарів торгівельно-комерційного комплексу, приміщення першого поверху якого здавалися в оренду, а два верхні – займали приватні квартири та чотиризірковий гранд-готель Савой: Ольшанський (1900), Л. Круглий (1903), Ш. Вовнобой (1913).

Також в 1900-х будівля значилася в офіційних адресах зубного лікаря Софії Савіцької (1903), майстерні з пошиття чоловічого одягу А. Лейбовича (1904), друкарні Тарадаша і Перельштейна (1904), родин громадської діячки Надії Суровцової та лікаря Едуарда Ліпського (1906).

А до початку розв’язаної Москвою Першої світової 1914 – 1918 їх змінили такі солідні контори, як фабрика тротуарної бруківки, черепиці та цегли «Добржинський і Кº», торгівельний будинок з продажу англійських газогенераторних і нафтових двигунів системи Кросслей «Боянчик і Кº», крамниця годинників, оптичних приладів та ювелірних виробів з майстернею Барембойма і Сукерніка.

Війна звичайно ж торкнулася своєю смертоносною рукою і уманського світу процвітання та умиротворіння – великі компанії прогресивних технологій, які звикли швидко реагувати на виклики часу, пішли з ринку з нестабільним та непрогнозованим економіко-політичним майбутнім імперії, поступившись своїми торгівельними площами в готелі Савой рекламній агенції, бакалійне М. Галатика, кабінету стоматолога І.А. Орлянського та польському клубу «Огніско».

Після першої радянської окупації в 1920 році націоналізована в межах державної політики нової влади будівля на нетривалий час стала конторою Надзвичайної ревізійної комісії Реввоєнради з її фінансовим відділом на третьому поверсі.

Установа швидко трансформувалася в Управління міліції Уманського повіту, а в 1923-ому – окружної міліції, яке з 1924-ого ділило приміщення з газетою «Робітничо-селянська правда» та конторою Агентства українського пайового товариства «Ларьок».

Однак репрезентабельну будівлю в самісенькому центрі невдовзі (1930-й) вподобав для свого базування головний ідеологічний натхненник країни рад – Уманский районний комітет партії, який діяв в цих стінах до початку бойових дій на українській землі розв’язаної Москвою та ницаською Німеччиною Другої світової війни 1939 – 1945 років, під час якої будівля згоріла вщент.

Повертатися в 1944-ому комуністам-окупантам довелося вже в інші приміщення розташованого нижче по вулиці колишнього прибуткового будинку Векслера, а напівзруйнований Савой віддали в розпорядження уманській споживчій кооперації, яка після ремонту відкрила в його стінах поряд з вже працюючою кооперативною школою 1 жовтня 1949 року кооперативний технікум з гуртожитком.

В 1966-ому сталася рокірування – уманський технікум відправився до Черкас, а звідти натомість прибуло технічне училище обласної спілки споживчих товарів та республіканська школа з підготовки ревізорів. Заклад існував тут і після відновлення української незалежності, в 1999 році змінивши ім’я на філію Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу.

Через півтора десятиліття навчальний заклад було закрито, а приміщення були частинами продані для ведення комерційної діяльності різним місцевим підприємцям. Тому зараз комплекс знов повернувся до своєї первинної сутності під крилом бога тогівлі Гермесу.

Архітектура

Колишній уманський гранд-готель Савой представляє собою прямокутну триповерхову споруду червоної цегли з трьома прибудовами-флігелями в одне вікно з боку дворового фасаду, що розташована вздовж червоної лінії забудови Садової впритул до будівлі колишньої міської управи.

Класичний стиль споруди простежується в кожному окремому архітектурному елементі споруди, кожний з яких виконаний методом цегляної кладки від простих лопаток та віконного русту з акцентованим замковим каменем до раскрепованого між’ярусного карнизу, від частково тригліфних пілястр доричного ордеру на високому стилобатах з ширинками до карнизних дентикул, від профільованих архівольтів до двоярусних декоративних фронтовів з тимпаном в фільонках, від складнопрофільного лобового карнизу до кованої решітки балконів.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Садова, 4.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні – Визволителів – Соборності до повороту на вул. Садову, в першому кварталі якої поруч із центральним корпусом Уманського педагогічного університету розташована колишня готельна будівля.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським до площі Слави, поруч із якою по Садовій розташований колишній Савой.