Історія
Власницька концертна зала
Він став останнім величним подарунком спадкового володаря міста Олександра Потоцького (1798 – 1868) майбутнім поколінням уманчан, перед тим як московська окупаційна влада позбавила його всіх титулів, звань та майна за участь в антицарському повстанні 1831 року – тоді ще Власницька концертна зала була закладена за рік до тих трагічних подій.
Добудована в 1832-ому споруда задля знищення пам’яті про її засновника та фундатора була майже одразу перейменована російською владою на Публічну залу для благородних зібрань, які проводилися в цих стінах разом із балами, пишними святами, театральними концертами та виставами до 1866-ого.
Кому спало на думку перетворити головний осередок культури Умані на манеж для виїзду військових скакунів розквартированого тут кавалерійського полку сказати важко, адже статус військового поселення міста був ліквідований ще за десятиліття до того. Але не дивлячись на це до 1877-ого, коли окупаційні Москви розпочала черговий озброєний етап протистояння з Османською імперією, по вишуканій залі гарцювали коні.
Колонний портик будівлі колишнього військового собору
Російсько-турецька війна внесла нові корективи в долю колишньої концертної будівлі, на рік перетворивши її на арештантські казарми для полонених, а по її закінченні (з 1878-ого) – частково на склад військового обмундирування, частково гауптвахту 44-го резервного піхотного кадрового батальйону.
Таке становище продовжувалося до зміни уманського військового керівництва (на той момент його прийняв на себе російський князь Олександр Михайлович Романов (1866 — 1933)), котрий в решті-решт побачив у величній архітектурній перлині концертної зали не тільки великі площі, а й оцінив її вишуканий стиль, перетворивши в 1894-ому на уманський військовий собор Олександра Невського та святої Ксенії.
Фактично в такому статусі споруда перебувала до падіння чергової російської імперії в 1918-ому, а три роки потому (вже за першої радянської окупації) вона набула статусу головного храму Української автокефальної православної церкви, але не надовго – в 1929-ому з посиленням атеїстичної боротьби нової влади за уми та серця своїх нових підданих катедральний собор було зачинено.
Центральний фасад колишнього кінотеатру ім. Черняховського
Спорожнілі приміщення в самому серці старої Умані більшовики прилаштували під потреби державного кінотеатру, який розпочав свою діяльність в 1932-ому. Його діяльності не змогли завадити навіть бойові Другої світової війни 1939 — 1945 годов, коли на міських вулицях точилися запеклі бої, кінострічки транслювалися весь час лише з відмінностями у мові озвучення та пропагандистській спрямованості.
Однак минула війна все ж таки давалася взнаки, тому після ліквідації найбільш руйнівних її наслідків в 1952-ому був розпочатий ремонт з розбудовою будівлі, що через сім років відчинила свої двері перед глядачами під ім’ям місцевої легенди Другої світової війни Івана Черняховського. Новий кінотеатр був розрахований на 550 глядацьких місць та обладнаний за сучасними радянськими технологіями того часу.
Три десятиліття уманчани дивилися кінострічки в просторих залах колишнього Власницького, допоки в 1998-ому перші важкі роки української незалежності та розповсюдження альтернативних джерел перегляду фільмів не поставили хрест на його комерційній доречності. Кінотеатр було зачинено.
Стара будівля стала об’єктом комерційних інтересів, частково ментально повернувшись до свого військового минулого через орендарів з числа Української асоціації кадрових військовослужбовців, звільнених у запас. І на цьому її історія продовжується в надії на повне відродження під крилом дбайливого господаря.
Архітектура
Фронтон кінотеатру Черняховського
Великий цегляний складно-профільний периметр на високому цоколі складається з нашарування обсягів (від одноповерхового на високому цоколі до триповерхових крил) і наближається до прямокутника з ризалітом центрального входу, який виступає за червону лінію забудови вулиці в силу більш пізнішої прибудови.
Фактично первинний декор Власницької концертної зали був знищений протягом чисельних модернізацій, тому зараз архітектурний стиль будівлі позиціюється як неокласика парадної частини з рустованим цоколем, профільованими лиштвами та архівольтами арок, широким фризом в обрамлені декоративних фільонок та профільованим лобовим карнизом великого виносу на кронштейнах.
Ризаліт центрального входу, який раніше був прикрашений пілястрами з капітелями рослинного орнаменту та трикутними сандриками нині вінчає величний колонний портик іонічного ордеру з декоративним рослинним поясом у верхній частині колон, який тримає великий трикутний фронтон в фільонках на консолях.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Незалежності, 6.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні – Визволителів до площі Соборності. Потім по вулиці Незалежності до колишнього кінотеатру, який розташований поза сквером.
Громадським транспортом до Умані, а потім – міським до головної Соборної площі. Колишня Власницька концертна зала розташована в кварталі по Незалежності.