Символ Християнської Київської Русі, яким пишався стольний град Київ – Золоті ворота , які, за описом сучасників, змагалися пишністю зі своїм прототипом в Царгороді – колисці християнства. Зі своїми позолоченими стулками, прикрашеними дорогоцінними каменями, і храмом Благовіщення, критим сухозлітним золотом, вони часом затьмарювали світло сонця.
Ось тільки константинопольські Тріумфальні ворота спочатку були не зовсім християнським символом. Зведені після перенесення столиці Римської імперії Костянтином І Великим у Візантій (пізніше отримало ім’я свого засновника) близько 330 року, вони являли собою трипрольотну арочну конструкцію увінчану двома вежами. Прикрасами ж Золотих воріт, облицьованих мармуром, служили статуї і барельєфи язичницьких божеств (голова Медузи Горгони і зараз зберігається в Стамбульському музеї), а очолювала – шестиметрова статуя Фортуни (богині долі).
Що не дивно, адже Костянтин сам до сорока років залишався язичником і, навіть, проповідуючи християнство, прийняв хрещення лише перед своєю смертю у 337 році. А його творіння символ влади і могутності – Золоті ворота Константинополя – пережили свого творця більш ніж на вісімсот років (зруйновані землетрусом у 1206 році). Християнським же символом з мозаїкою і кахлями вони стали лише у 1261 році, прикрашаючи місто ще два з половиною століття (до наступного землетрусу).