Витоки сучасної української мови губляться десь в глибині віків на теренах Стародавньої Індії та її санскриту, що науково доказано згідно аналізу великої кількості сучасних українських слів (кохання, повітря, кінь) та топографічних назв, які збереглися з часів трипільської культури виниклої за п’ять з половиною століть до Різдва Христова. Фактично прабатьками нації були ті самі славетні індоєвропейські арії, коріння яких шукали в своїх генах всі європейські диктатори.
І головний закарпатський табір знаменитого гунського кагана Атілли, який побудував одну з найбільших імперій старого світу від Уралу до Рейну та від Дунаю до Балтики, в 448 році до нашої ери розмовляв праукраїнською, про що яскраво свідчить запис візантійського історика Пріска Панікійського, який перебуваючи тут з візитом записав слова «мед» та «страва».
При чому фактично мова сформувалася ще в дохристиянські часи і сучасні назви місяців тому наочне підтвердження, а ще наявність сьомого кличного відмінку відрізняє її від інших східнослов’янських мов і доводить стародавність походження (він присутній лише в санскриті, давньогрецькій та латині).
Цікаво відмітити – вважається, що сучасна літературна мова народилася наприкінці XVIII століття разом з «Енеїдою» під пером Івана котляревського (вийшла друком 1798 року), але перший із збережених українських букварів був виданий львівською друкарнею Івана Федорова ще в 1574-ому (зараз єдиний її екземпляр зберігається в Гарвардській бібліотеці).
З цікавих рекордів можна відмітити, що найвідомішим відомим українським твором є «Заповіт» Тараса Шевченка, який перекладено 147 мовами, найдавнішою піснею – «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?», а найбільшу кількість псевдонімів мав поет Олександр Кониський – аж 147, а у Франка їх було 99.
Особливостями сучасної мови, яка на зараз налічує 256 тисяч слів і за твердженнями науковців активно розвивається, є багато зменшуваних форм (навіть для слова «вороги» – «вороженьки» використана в гімні України), найбільшу кількість синонімів (45) налічує слово «бити», у мові є букви «г» та «ґ» для глухого та дзвінкого звуку відповідно, а ще найбільша кількість українських слів починається на «п», а найменша – на «ф» (всі вони є запозиченими).
Українською користуються не тільки в таких визнаних великих діаспорах, як канадська та австралійська, так наприклад в окрузі Кук з містом Чикаго (штат Ілліноїс, США), який є шістнадцятим найбільшим урядом самоврядування в світі, мова має напів-офіційний статус як найвживаніша після англійської.
При цьому із слов’янських українській найбільш споріднена білоруська (84% спільної лексіки), за нею ідуть польська (70%) та сербська (68%), тому Московія зі своєю «братерськістю» виглядає дещо комічно зі своїми 62%. А ще мова визнана другою після італійської за мелодійністю та третю за красою лексики після французької і перської.