Його життєвий шлях пролягав від Білок до Білок через десятиліття, шістдесят чотири країни та всесвітню славу із підтвердженням у якості звання найсильнішої людини світу 1928 року, за що він отримав прізвисько Кротон на честь давньогрецького героя. Хто б міг подумати, що в невеличкому селищі Іршавського району на порозі нового ХХ століття народиться легенда. Хоча з огляду на живильну природу Карпат та гарні спадкові гени (не дарма ж його діда в народі прозвали Силою після того, як він однією палицею завалив ведмедя в лісі) можна було передбачити, що один з десяти дітей Федіра Фірцака успадкує родинну міць.
Іван Фірцак, може так і залишився б лише містечковою легендою, підлітком пожалівши закульгавілу корову відніс її на плечах додому і самотужки замість неї зорав поле та після бійки втік з тюрми виламавши грати, якби не заробітки в Чехословачині, куди він подався двадцятирічним парубком в якості вантажника по рекомендації місцевого нотаря до його брата-власника заводу. Адже доля могла скластися інакше, бо хлопчина збирався на заробітки до Бельгії до дядька.
Видовищно-комерційне використання величезної сили Івана вперше сталося у бою з мандрівним силачем Вілетом, який закінчився лікарняними носилками для останнього та початком кар’єри для українського парубка – його здібності впали у око спортивному тренерові Ондржею Нейману, який взяв його під своє крило.
Одвічна супутниця Івана, двадцяти п’яти кілограмова гиря, забезпечила йому першість на чехословатському чемпіонаті важкоатлетів всього через три роки та перемогу над своїм одвічним опонентом, чемпіона країни, Коларом Грдлічка в пам’ятній бійці в ресторані «Слован», за що українцю довелося сплатити штраф, бо його суперник служив в поліції.
За законом, коли життя зачиняє двері, воно відчиняє перед вами вікно – після страшної аварії по дорозі в Карлови Вари, коли загинув Ондржей Нейман, а Фірцака звинуватили у його вбивств (врятував брат тренера – відомий адвокат, який вніс за силача велику гарантію), український молодик кинув спорт заради видовищного вистави з подачі директора «Герцферт-цирку» Мачока Маклера.
Саме з цим цирком він об’їздив пів-світу, своїми унікальними номерами зриваючи аплодисменти і тамований подих з вуст зачарованої публіки – від старушки Європи до далекої Америки на іншому боці світу. Тягання зубами вантажівки повної людей, тримання на грудях бетонної плити поки її трощили молотом, прибивання дошки до столу двадцятисантиметровими цвяхами, а потім витягування їх зубами, тримання на плечах залізної рейки з чотирма асистентами, що виснули на ній в намаганні зігнути, а коли не вдавалося – руками згинання її у вигляді серця, згинання на шиї десятком дужих хлопаків залізничої рейки, переїзд автомобіля через горло, зупинка голими руками коридного бика, вирвавши йому роги… багато з його номерів так до сьогодні ніхто і не зміг повторити.
На виставі для англійської королеви в п’ятитисячному залі Тауера він бився з чемпіоном світу по боксу Джоном Джексоном, якому наніс такий сильний удар, що тріснула боксерська рукавичка, а противник отримав надпотужний удар в груди. Збентежений поразкою Джексон викинувся з вікна багатоповерхівки, а Івана фанати англійця підстерегли і побили камінням у Парижі, запросивши на вечерю. Він пролежав просто неба без тями на французькій вулиці цілу ніч, лікарі поставили невтішний діагноз «тріщина черепа» та замість пошкодженої ділянки вживили золоту пластину.
Потім будуть одруження знаменитого Сили з чеською гімнасткою Руженою Зікловою, розрив контракту з цирком та відшкодування за це в сто тисяч крон, повернення на батьківщину в Білки, а там – грати угорської окупаційної влади (вийшов, розтрощивши стіну), розв’язана Москвою та Берліном Друга світова війна, радянська окупація та переслідування його улюбленного сина з вироком в двадцять п’ять років за співпрацю з ОУН (вісім відсидів в концтаборі), заснування школи бойових мистецтв та циркової.
Але та страшна паризька травма таки нагадала про себе в 1970-ому запаленням під золотою пластиною, яке «хвалена» радянська медицина вилікувати не могла, а за кордон на лікування його не випустили. Прижиттєвий герой народного фольклору Іван Фірцак на призвісько Кротон помер 10 листопада того ж року в рідному українському селі. Проводжати його в останній шлях на цвинтар на околицях Телятинця прийшли сотні людей.