Щедрий вечір або Маланка

В магічний час між щедрим Різдвом та пісним Водохрещам з прадавніх давен приходить грайлива «Маланка» або Щедрий вечір, щоб веселими наспівами та барвистим вертепом проголосити про наближення народин прекрасного нового Місяця. Вона завітає до кожної української хати ароматних смачнючих страв, щедрими побажаннями співочих красунь, теплом родинного застілля вечорі 31 грудня. Переплетіння народних дохристиянських обрядів з тисячоліттями чудернацьких осучаснень породило на світ гримучу суміш дотепних жартів, веселих пісноспіви, щирих побажань.., які так урізноманітнить та прикрашають сіру буденність української зими.

А починалася Маланка звичайно ж з приготування доброю господинею багатого вечірнього столу, королевою якою була щедра кутя як символ родючості та багатства. Приготована на узварі з відбірних цільних пшеничних зерен чи ячменю із додаванням вершкового масла або смальцю та різноманітних сухофруктів вона була улюбленим смаколиком багатьох поколінь українських дітлахів та дорослих. Окрім того святковове меню в різних регіонах України включало і інші обов’язкові страви, які уособлювали собою Маланку: коровай чи кров’янка. Причому загальне меню не мало обмежень як по кількості, так і у виборі страв.

Другим за значенням було приготування гостинців для щедрувальників, які ходили по хатах з побажаннями миру, добробуту та злагоди, а ще звичайно ж доброго врожаю та великого приросту худоби. Ці невеличкі подарункі-подяки зазвичай складалися з якихось дрібних грошей та смаколиків: цукерок, різноманітної випічки (традиційно книші, пироги з м’ясом та капустою), ковбасок кров’яних з гречкою чи м’ясних…

Традиційно вертепи щедрувальників збирався купи надвечір, то був якийсь різновид українського карнавалу, бо його представники ярко фарбували обличчя, перевдягалися в різноманітних міфічних персонажів, тому найакивнішими учасниками звичайно ж були дітлахи від самих маленьких та молодь з неодружених хлопців та дівчат. Для перетворення в хід йшли заздалегідь виготовлені маски з липової кори та всі підручні засоби та прикраси – так в строкатому натовпі з’являлися страшні Смерть, ведмеді, журавлі, барани, старі з клюкою, цигані, євреї, москалі, солдати, жандарми…

Першими щедрувати йшли найменші дітлахи, які вимагали за свої не хитрі римовані щедрівки невеличку винагороду, а лише потім – молодь. Головними особами виступали «князь» та «княгиня» (Василь та Маланка) причепурені та розмальовані. В різних регіонах України роль Маланки могли виконувати і дівчата і молоді парубки (головне, щоб не впізнали), а Василь, якого зображали то молодим хлопцем, чи-то старим дідом, весь час за сценарієм мав жартома чіплятися до цариці свята. Для захисту «княгині» до неї приставлялися два охоронця, які мали відбивати всі залицяння «князя».

Головне ж дійство всієї процесії, яка ввалювалася з жартами і сміхом до кожної хати з мішками та тобинками, було «водіння кози» (її облич приймав хтось з щедрувальників, перевдягнувшись у козу, для зображення веселих сценок вмирання та воскресіння з танцями, прискоками та веселими жартами, як символічне ототожнення початку нового життєвого циклу з настанням Нового року народженням Місяця).

В гостинній хаті Маланка виконувала свій танок (пізніше став самостійним), а веся щедрувальницька компанія співала щедрівок та молитов, за що кожен отримував якусь винагороду від господарів. Якщо Маланка зі своєю свитою не завітала до хати – то була образа для будинку та віщувало для нього поганий наступний рік.

Після опівночі та святкування Нового року (за старим стилем) веселі щедрувальниці лишалися вдома, в хлопці підправлялися на друге коло або «вінчування» (посівання) бо існує давнє українське повір’я, що поріг будинку в новому році першим повинен переступити обов’язково чоловік. Щедрою рукою хлопці засівали підлогу хати зернами пшениці, ржи, гречки, льону під співи та побажання щасливого майбутнього. Господарі віддячували їм грошима задля майбутнього достатку, а після – ретельно збирали всі посіяні зернятка в купу і зберігали принаймні місяць десь в затишному куточку оселі, щоб потім віддати своїй худобі чи погодувати птахів. Щасливі ж щедруваль никі йшли по домівках рахувати свою здобич.

13-01-2021 Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Коментування цієї статті закрите.