Замикає довгу чергу зимових свят з розкішними застіллями, до яких українська сім’я готувалася фактично дві третини року, починаючи з Велекодня (консервація солодких компотів та варення розпочинало цей марафон). Хрещення Господня на річці Йордан, під час якого Ісус назвався сином Божим, за сучасним календарем припадає на 19 січня та широко святкується частиною православного та греко-католицького світу.
Раніше свято Богоявлення було приводом знов зібратися широким сімейним колом (вважалося що не можна в Хрещенський святвечір відбиватися від сім’ї) після дня посту, коли в небі засяє перша зірка ввечері 18 січня, за накритим пісними стравами столом (має бути непарна кількість). Царицею ж столу за традицією мала бути «голодна кутя», яку готували з пшениці чи ячменю із додаванням меду, товченого маку, волоських горіхів та родзинок чи зовсім без них. Вважалося доброю звісткою, якщо верх куті підходив, а якщо падав – до смерті в родині. Також в меню залежно від вибору господині могли бути присутні різновиди риби, вареники з капустою чи картоплею, гречані млинці на олії та узвар.
Наступного ранку старші члени сім’ї йшли святити воду, яку потім господині використовували весь наступний рік в ритуальних цілях. Освячення води принесеної із собою чи-то набраної храмового джерела відбувалося просто неба на території навколо храму в декілька підходів, хоча за стародавніми традиціями на честь пам’яті Богоявлення Ісуса Хреста святі отці святили природні джерела та водойми, з ополонок яких («йорданки») люди потім набирали воду. Вважалося, що вода цього дня має особливі омолоджуючи та оздоровлюючи властивості, тому нею вмивалися прямо тут, на березі річки чи ставу, і той у кого з обличчя скрапувало найбільше крапель в новому році за повір’ям мав стати найздоровішим.
А ось традиції купання в ополонках українські пращури не сповідували, бо різниця з теплим кліматом Йордану, де хрестився Ісус, була очевидною. Про купання в крижаній воді не згадує жодне історичне джерело від княжої доби до останнього десятиліття ХХ століття. Переохолодження (зазвичай в ці дні в Україні лютують хрещенські морози) незагартованого організму може викликати незворотні пошкодження організму впритул до раптової смерті викликаної зупинкою серця від термічного шоку, а українці ніколи не були безрозсудними та легковажними.
До того ж канонічна православна церква не підтверджує міф про змиття гріхів пірнанням в хрещенську ополонку, бо вода, нехай і освячена, без щирого покаяння, сповіді та молитви не знімає важкий тягар гріхів з душі перед Вищим суддею. Саме тому святі отці і закликають очищати свою душу причастям, покаянням та праведною молитвою. А для тих кому не дуже подобаються ці заклики церкви є стара народна українська мудрість: «Полоскання в ополонці один раз на рік не змиває гріхів, людиною треба бути кожного дня».