Ця історія почалася за кілька століть до того, як народилася, набрала сили і впала під ударом східняків, які і зараз не дають українцям мирно орати свої поля та ростити дітей, Велика Київська Русь, в ті давні часи, коли країна ще не прийняла християнство, а на цих теренах безроздільно панували праслов’янські племена VII – VIII століть. Як мить промайнуть роки і роки, що складуться в тисячоліття, і вона отримає своє продовження, коли українську землю вкотре окупує московська орда під червоними прапорами після двох найстрашніших світових війн сучасності, 9 червня 1961 року.
Кажуть: будь-який скарб відкривається тільки тому і в той час, що призначені долею. От як ще пояснити факт, що століттями оране, саджене та збиране поле в самому серці України на стику трьох історичних регіонів (село Глодоси) без будь-яких зусиль віддало незліченні коштовності в руки простого сільського парубка лише в другій половині ХХ століття? Та й обставини знахідки дещо віддають містикою.
Так, мати знов змусила Володю Чухрая сапати на городі ті трикляті буряки під пекельним літнім сонцем, замість відпустити з хлопцями на річку. Ну як тут було не відволікатися на будь-що, щоб скрасити скою безрадісну роботу? А тут цілий степовий орел з впольованим ховрашкою у дзьобі несподівано стрілою пікірує з небесної височині. Хлопчина тільки-но нахилився взяти грудку землі, щоб кинути у хижого птаха і, можливо, врятувати бідного звіра, опустив очі долу, вибираючи більш відповідну, і не повірив – прямо у самісеньких його ніг виблискувало всіми кольорами райдуги справжне золото.
Він нахилився і обмер, бо цілий глечик старовиних прикрас і монет просто лежав майже на поверхні, навіть копати не треба було. Дестикласник нахилився, зібрав все те добро докупи і відніс до льоху, щоб до вирішення питання зі скарбом сховати під діжкою з квасниною. За порадою він вирішив написати листа про свою знахідку до обласного краєзнавчого музею. А тим часом чутки про неї ширилися селом…
Місцевий міліціянт прийшов до Чухраєвої хати з вимогою віддати золото йому на зберігання, як місцевому представнику влади – Володін батько віддав. Тим часом з області екстренно приїхала спеціальна группа у складі науковців та правоохоронних органів, але дільничий на питання про скарб поскаржився, що місцеві дітлахи розтягнули на сувеніри залишену нібито на подвір’ї знахідку.
Звичайно йому не повірили, але обшук результатів так і не дав би, якщо б випадковий міліціянт з металошукачем на присів на перепочинок на лавці під хатою і техніка спрацювала. Скарб знайшовся під стріхою заколоченою дошкою будинку дільничого загорнутим в холошу ватяних штанів. За свій вчинок дільничий-невдаха отримав п’ять років за гратами.
Науковці ж перекопували вздовж та поперек берег місцевої річки Сухий Ташлик, там де був знайдений глечик із золотом, цілий місяць. Тим більше, що він виявився частиною могильного поховання видатного чи-то слов’янського, чи-то тюрського воїна зі спаленою людською жертвою на дні за язицницьким обрядом (діаметр комплексу – один мерт, сімдесят сантіметрів завглибшки).
Загалом вивезений до Києва скарб складався з 2,583 кг золотих та 1,026 кг срібних прикрас та монет VII-VIII століть, серед яких були ланцюг з медальоном візантійського походження, сережки, браслети, перстні, елементи поясу, ножни шаблі та кінджалу, кінської збруї, посуду. Він став окрасою колекції Національного музею історичних коштовностей України, розташованому на території Києво-Печерської лаври.
За визначну знахідку Володимиру Чухраю радянська влада на вибір запропонувала автомобіль ГАЗ-21 або зарахування до ВНЗ без вступних екзаменів. Хлопець обрав останне, але після першої ж сесії був відрахований за «неуспішність». Строкова армія, продовження служби, офіцерське звання, пенсія на початку 1990-х… Він-таки став володарем ГАЗ-21, ще не однієї, а цілих трьох – сам втілив мрію в життя.
Може так і лишилися би ця позабута історія лише скарбом на музейних поличках, якби не рішення письменника Григорія Гусейнова про заснування на банківські відсотки зі своєї Національної Шевченківської премії, отриманої ним в 2007-ому за багатотомну працю «Господні зерна», премії «Глодоський скарб» для підтримки українських талантів. За час існування її отримували співаки, музиканти, режисери, літератори…