Радянський режим, як одне з багатьох перевтілень кривавої Московії, що століттями сіє кров і хаос по всій планеті, вже десятиліття як помер, а його достойний нащадок – путінська Росія – ще тільки зароджувалась, але справа червоної пропаганди жила в її годованцях, часом сильно впливаючи на світову політику для дискридитації України через призму брехні сто разово повтореної в намаганні перетворити її на правду. Тим гірше, якщо до цього підключається весь дипломатичний корпус іншої країни, причому країни, яка весь цей час сама бореться з сусідами за само право свого існування.
Однією з головних цілей московських режимів будь-яких толків у всі часи була і залишається спотворення правди про українську історію, українські стародавні культурні традиції, українську мову, українських героїв. Багато вихованців каральної школи КДБ (НКВС, ФСБ), які після розвалу союзу та відкриття кордонів розлетілися всією земною кулею та осіло в багатьох країнах (в тому числі Ізраїлі), продовжують робити свідомо чи ні за московитів їхню брудну пропагандиську справу (чого варто лише невизнання Іудейською державою штучного Голодомору українського народу, ідейними натхненниками та виконавцями якого, були в тому числі представники саме цієї національності (Лаврентій Берія, Лев Троцький, Мендель Хатаєвич, Лазарь Каганович, Абрам Слуцький, Олександр Хайт, Абрам Розенбрандт … – ім’я їм легіон, бо за статистикою 56% керівників радянських каральних органів того часу за національністю були євреями).
Тим одиозніше виглядає звинувачення ізраільським директором меморіального комплексу жертв Голокосту Йосифом Лапідом в ефірі радіостанції «Німецька Хвиля» такої значної історичної постаті, як Герой України Роман Шухевич, у каральних операціях проти львівського єврейського населення влітку 1941-ого. Можливо так і лишились би ці артикульовані израільським псевдовченим наративи вигадані радянськими каральними органами для прикриття своїх злочинів 1939 – 1941 років на окупованій території Західної України чорною плямою ганьби, якби активні дії української сторони по захисту свого Героя.
З 27 лютого по 2 березня 2008 року до Ізраїлю прибула спеціальна група українських істориків та представників СБУ для перевірки озвученої Лапідом інформації. Це стало повною несподіванкою для адміністрації комплексу «Яд Вашем», яка на зустрічи 28 лютого аргументувала свою відмову про надання документів в підтвердження звинувачунь на адресу Романа Шухевича та батальону «Нахтігіль» незібраністю їх в окреме досьє.
Подальші офіційні нападки ізраїльської сторони на вшанування пам’яті Героя України (в тому числі на початку 2021 року з приводу надання тернопільському стадиону імені Шухевича) не припинилися, хоча голова архівного відділу меморіалу «Яд Вашем» Хаїм Гертнер зізнався, що досьє на Шухевича взагалі не існує, окрім двох папок сфабрикованих свідчень московського КДБ. Ізраїльську офіційну владу і Лапіда как одного з її облич (взагалі не є фахівцем цієї історичної галузі) навіть не бентежить існування живого свідка – сина врятованної сім’єю Романа Осиповича єврейської дівчини Ірини Райхенберг, Володимира Гущи.