Коли проб’є остання година для кожної людської душі, що жила на цій грішній земле з давніх-давен розпочнеться остання битва між добром і злом, де він буде очільником війська темряви. Його темні сили і зараз спокусами і слабкостями залучають в свій стрій нині живучих в сподіваннях на свою майбутню остаточну перемогу. У нього багато імен в українському фольклорі (арідник, анціяш, а по-християнські – антихріст), але за тисячею масок ховається лише одне всесвітнє зло.
В християнстві він з’являється в якості сяючого занепалого янгола, який захотіти стати рівним Богові, змія-спокусителя – первопричини гріхопадіння чи дракона, який разом з підбуреними янголами оголив свій меч проти війська небесного, а саме ім’я його, «антихрист», передбачає протиставлення та антагонізм Христу, що в українських народних говірках широко використовувалось для прокльонів та історій жахів накшталт про хлопця, що за якоїсь потреби вирішив виміряти пекло, а головний його господар здійняв свистом на пальцях такий гвалт, що все пекло трясло.
Арідник ж за гуцульськими переказами народився з виру, коли Богові спало на думку покаламутити воду під час своєї прогулянки в безтурботному всесвіті серед легких хмаринок, де існували лише він та його дух Арей. Злу, що народилося в безодні з шуму та дерев’яних трісок, Всевишній дарував свою подобу. Через витівки арідника, як-то: тратовання градом полів та лук, вищі сили карають людей за провини, а сам він зимує просто неба в подобі змій (що перегукується з християнськими віруваннями) для остраху всього живого.
В українському повсякденному вжитку ім’я головного правителя темних сил та підземного царства, куди потрапляють души грішників потрапляють після смерті, намагалися не промовляти, замінюючи його запозиченими аналогами або фонетично змінюючи вимову задля захисту від негативного впливу, яке ім’я диявола несло разом із собою. Хоча це не дуже заважає широко використовувати його замінники в повсякденному житті в якості вагомого аргументу лайки. Так наприклад лайливе на Рахівщині «анціяш» («Бодай тя анціяш побив!»), як ім’я головного прабатька земного зла, скоріше за все походить від чеського «ancias», хоча сутності його від цього в запалі української полеміки не змінюється.