В загальноприйнятому розумінні уніформу із знаками розрізняння українські-воїни козаки прийняли, як частину військової культури, лише під час першої Української народної республіки. А до того перелік елементів екіпірування був чисто номінальним і обмежувався лише загальноприйнятим переліком предметів одягу, який мав в наявності кожний поважаючий себе воїн, але це була лише його особиста турбота.
Так зазвичай в гардероб козака входили такі необхідні речі як: шапка, сорочки, жупан, плащ, кожух, шароварів, пояс, панчохи чи гетри (літні льняні та зимові вовняні), білизна та рукавиці-варегі, матеріал та якість виготовлення яких залежали від статків та положення власника. Взуттям їм зазвичай служили чоботи без підборів зі шкіри м’якої вичинки червоного кольору.
Зазвичай козацька шапка була виконана з овечої шкіри без додаткового фарбування, а верх в стародавні часи прикривав вовняний шлик (довга гостроконечна конусоподібна нашивка, що звисала до низу) як додатковий захист від удару згори. З часом, коли шапка перетворилася з предмету захисту на модний аксесуар, хутро стало більш тонкої вичинки, а шлик почали шити з яскравої тканини (у старшини – з шовку та атласу). Також для додаткового шику шапку обшивали золотим чи срібним позументом з китицями.
Традиційно для виготовлення сорочок використовували льняну чи конопляну тканину. Чим вище був статус козака, тим тонкіша і м’якіша була тканина, для прикрашання якої використовували вишивку кольорову чи в однотонну. В морських вояжах для захисту від солоних бризків одягали просочену дьогтем сорочку.
Жупан тонкорунний кармазиновий легкий суконний чи вовняний сюртук нижче коліна, що застібався густо на ґудзики (в більш дорогих варіантах виготовлених з перлів) чи гаплики, відрізнявся відсутністю або надвузьким комірцем, щоб обов’язково з-під нього виглядав комірець вишиванки з блискучою запонкою. По-раціональному вирішений він був зручним в носінні і пішки, і верхи, захищаючи від негоди тіло до колін, а також запобігаючи надшвидкому протиранню задків шаровар в сідлі.
Зверху жупану вдягався черкеський кунтуш з газирями (приталений незастібний з прорізними відкидними рукавами та двобортним коміром). Як основний зовнішній верхній одяг, його багато прикрашали вишивкою, перлами, різноманітним орнаментом із золотої та срібної тасьми. У старшини він біг бути обшитий дорогим хутром по котуру.
Додатково в холодну пору, дорогу чи на урочисті події козаки вдягали демісезонний плащ-накидку (опанча або кобеняк) з цупкого сукна зазвичай сірого чи бурого кольору. Парадні плащі могли бути скромно вишиті та мати інші більш барвисті кольори.
На люті холоди, які так полюбляють приазовсько-черноморські степи в гардеробі козака був передбачений овечий (старшина могла носити з інших видів хутра) кожух, зазвичай білий часто вишитий назовні іноді покритий тонким сукном різних кольорів та відкладеним коміром з лисиці чи кримської вівці. Загалом кожух в українських народних традиціях та повір’ях служив головним символом достатку та добробуту родини.
Шаровари звужені чи широкі за тодішнею модою, вільні в стегнах штанці зібрані на талії та біля щиколоток з величезними кишенями, мали бути виготовлені з саєти (англійського), свити (місцевого), габи (турецького) чи німецького сукна різної товщини. Підбивали суконні холоші для продовження строку їхньої служби в гарному стані грубим полотном («хрящем»). Колір шаровар зазвичай був блакитним чи гранатовим, а для декору використовувалися лампаси.
Окремою надважливою частиною козацького туалету був пояс широкий шкіряний чи шовковий. Довжелезний шовковий пояс перетканий золотою чи срібною ниткою або френзлем обертався в кілька разів навколо талії та зав’язувався вузлом, а кінцівки його прикрашали золоті чи срібні китиці. Окрім декоративної функції він виконував і суто практичну – пояс слугував зосередженням всіх надважливих речей козака: ріг з порохом, сумка для набоїв та піхви підвішувалися до нього на ланцюжках, пістолет, люлька, кисет з тютюном чи гаманець, а також ложка та двозуба виделка – ховалися в його складах. Прикрашений золотими та срібними бляхами шкіряний – виконував ті самі функції.