Легендарне плем’я, своє коріння в якому шукали всі більш-менш великі диктатори задля обґрунтування свого чи своєї нації домінуючого положення в всесвітньому суспільстві та виправдання жорстокості своїх дій з утримання влади (найбільш руйнівні наслідки в новітній історії цього лишив Гітлер). Ось тільки нікому з них це так і не вдалося попри величезну кількість витрачених зусиль, енергії та коштів. Арії так і залишилися згідно з одної зі своїх назв – «напівбогами».
Аріїв або арійців (самі себе вони називали «турам» або «дхаса») з давніх часів наділяли епітетами лише вищої форми, які могли передати весь рівень їхньої виключності та описати благоговійне поклоніння перед ними всіх інших, які вважали їх за надлюдей: діти сонця, люди не тутешніх знань, посланці богів, царі, люди холоду, шляхтичі, люди п’ятої раси, мудреці…
Всесвітньо визнаний експерт Махідхари трактує походження слова «арій» від «орати» тим самим виводячи гіпотезу походження назви племені від основного ремесла його членів – орання землі, тим самим підтверджуючи гіпотезу висунуту ще в 1853-ому англійським індологом Максом Мюллером про походження поняття від стародавньої назви верхнього шару землі «ар» (також донині використовувана в якості позасистемної міри площі), від якого в українській інтерпретації і пішло слово «орати» (обробляти землю в господарських цілях).
Саме цікаве, що відповідні та співзвучні «ар» слова з тим самим змістом (орати) існують і в інших мовах (шумерське слово «ur-ru», литовське і латиське «arti», латвійське «аrо», грецьке «arrow», готське «аrіаn», санскритське «аrа», німецьке «erde», сучасне англійське «earth», староскандинавське «erd» — всі вони мають схожий переклад: орати, орач, пашня, зоране поле, земля тощо.
За звання батьківщини дітей сонця теж змагається чимало країн, науковці яких намагаються довести походження аріїв з Уралу (доказ — андронівська культура), Прибалтики, Фінляндії, Скандинавія, Гренландія, Аляска, а іноді всьому різномаїттю величезної індоєвропейської мовної групи загалом приписують арійське коріння.
Але фактом залишається те, що санскрит та українська мають найбільше семантичних збігів, а також наукові дослідження довели, що прапраслов’яни використовували більшість санскритських слів за віки до появи індійської збірки релігійних гімнів Рігведи в 1700 – 1100 роках до н.е. Тому напрошується логічний висновок, який зробили ще Михайло Грушевський та Леся Українка про розселення аріїв з України як відправного пункту по всій території Європи впритул до Ірландії на заході та півострову Індостан на сході, а не навпаки (тим більше індійське походження так і не пояснює звідки вища раса з’явилася на берегах Гангу і чому покинула його родючі береги). Блаватська стверджувала, що саме посланці богів були захисниками Трої, а Хвойка ототожнював їх з трипільцями.
Саме цікаве, що шумерське слово «Ur-Ru» для означення орачів, нащадків стародавніх мудреців аріїв, фактично прямо вказує на походження стародавної та сучасної назви Русі-України (до якої до речі Московія, яка вкрала назву у сусідньої країни за наказом свого божевільного царька в 1700 році, не має жодного відношення).