Богиня хмар Нефела, казково-дивовижна далека Ея, безстрашні герої-аргонафти… легендарно- міфічне воно кружляло голови багатьом поколінням європейців, обіцянкою доторкнутися до божественної магії володіння незліченними скарбами. Його шукали, не знаходили, але так і не змогли забути, адже не можна забути неземне сяйво, що пробивається крізь сон мрії. Золоте руно.
Колись посланий Нефелою з небес летючий баран із золотим хутром врятував життя її дітей з-під жрецького ножа, який був занесений над ними з подачі другої дружини їхнього батька (царя Афаманта) підступної Інно, що наслала на землю посуху, неврожай та голод. Правда шляхом через пролив до Мармурового моря нещасна Гелла сковзнула з шовковистого руна та потонула в морських хвилях, а води ті з того часу на її честь називали Геллеспонтом (зараз Дарданелли).
Її ж брата, Фрікса, чарівний баран доставив до Еї, де останній приніс його в жертву великому Зевсові, а Золоте руно розвісив в лісі бога війни Ареса, приставивши невсипущого дракона охороняти безцінну шкіру, яка надає своєму володареві владу над золотом. Потім в боротьбі за спадок Афаманта руно за легендою було викрадене та повернуто до Греції…
Але тут починаються незрозумілості від питання самого існування Давньої Греції, перші згадки про яку датуються кінцем XVIII століття, і закінчуючи самим місцем розгортання подій ідентифікованим як Колхіда (чорноморське узбережжя Грузії). Адже все більше науковців схиляються до думки, що легендарні еліни – це прабатьки українці скіфи, які мешкали на північних азово-чорноморських берегах та в Криму ще з VІI століття до нашої ери.
Окрім скіфської легенди про подорож двох братів-юнаків вздовж північного Причорномор’я в пошуках Золотого руна, найкращим підтвердженням сопричетності саме прабатьків українців до безцінного скарбу є знаменита Пектораль з Товстої могили, центральним сюжетом якої виступають саме двоє скіфів-воїнів, що тримають розвернуту шкіру того самого божественного барана.
Існує стійка версія, згідно якої зображення овчини в руках воїнів, на справді не Золоте руно, а місце, де воно заховано – з поправкою на два з половиною тисячоліття в його контурах проглядається Кримський півострів з колись приєднаними до нього Арабатською стрілкою та Бірючим островом. Хоча за іншою легендою те руно на Пекторалі – мапа знаходження некрополю головних скіфських царів. На зараз: всі питання лишаються відкритими, а легенди – маючими право на існування, допоки не доведено зворотне.