Тисячоліттями ці очі кольору небесного бездоння пильнували мир та злагоду на благословенній індійській землі. Один їхній погляд зміряв найлютіших ворогів чи народжував взаємне кохання, вгамовував до скромності пиху і дарував жадане щастя материнства, втихомирював буйні голови та посилав душі небесне просвітлення, хоча їхній власник колись був всього лише плодом кохання земних чоловіка і жінки, народженим в Айодхї в понеділок місяця Чайтра. Адже згідно індуїстських вірувань після смерті такої крихкої фізичної оболонки душа всесвіту великого Рами оселилася саме в тій статуї з очима кольору його шкіри – синіми, як два безкінечних вирії, між якими саме і існує людське життя, безцінними алмазами.
Ось тільки після всіх тисячоліття віра в могутню силу великого Рами з кожним роком англійської колонізації ставала дедалі слабшою, поки одного дня зовсім не зникла, відкриваючи шлях для невгамовної людської жаги легкої наживи – так статуя бого-людини за легендою злодійською рукою була позбавлена дорогоцінних всевидючих очей. Їх надтаємно продали на чорному ринку. І хоча статуя лишилася очей, але не позбулася своєї сили бачити і діяти крізь простір-час у вчиненні небесного правосуддя через покарання осквернителів, які зберігають священні реліквії…
Перші історичні відомості про один з двох унікальних великих синіх індійських алмазів з’являються в 1669 році, коли його придбав у мандрівника Жана Батіста Таверн’є французький Король-Сонце Людовик XIV (за твердженнями продавця камінь був знайдений на околицях Голконди місцевим жителем). Правда у вирії французької революції «Алмаз корони» огранований у вигляді серця вагою 69 каратів зникає за таємничих обставин (хоча є припущення, що якийсь час ним володіла іспанська корона).
Імовірно саме той камінь, але вже в круглій гранці вагою 45,52 карати та оправі з сузір’я білих діамантів, виринає з хвиль небуття десь в 1830-х в якості нового придбання колекціонера надзвичайних коштовностей, банкіра Генрі Пилипа Хоупа, в сім’ї якого він зберігався до початку ХХ століття, коли був проданий для покриття карткових боргів Генрі Френсіса. Можливо саме тоді з’явилися перші чутки про нещастя, які приносить камінь своєму власникові.
Через кілька угод купівлі-продажу в 1909-ому унікальний камінь опиняється в руках Пьєра Карт’є, який своїм талантом ювеліра та мистецтвом торговця у складі прекрасного кольє продає його американці Евелін Уолш Маклін. Нова господиня, не дивлячись на «чорну» славу та чергу власних втрат (один за одним загинули з різних обставин її брат, син, донька, колишній чоловік, а сама вона пережила кілька операцій), свято вірила, що алмаз «Хоупа» (Hope) приносить їй удачу і майже ніколи з ним не розлучалася на довго, хоча сама раптово померла від запалення легенів через рік після доньки.
Тим часом другий синій індійський алмаз з’являється в Україні – його вагою 54 карати подарував своїй коханій дружині Жанні Марії, яка була при надії первістком, Михайло Терещенко в 1914 році. Камінь одразу ж виправдав свою дурну славу «проклятого» – маленька донечка Терещенків померла невдовзі після народження, хоча коштовність і не знаходилася фізично поруч – український олігарх віддав блакитний алмаз тому самому ювеліру Карт’є (який вже так вдало прилаштував його імовірного «брата» американці) для виготовлення разом із 46 іншими діамантами унікального кольє для своєї дружини (після гранування камінь полегшав до 42,92 карати і отримав каплеподібну форму).
Всього за чотири роки для надзаможної та впливової сім’ї Терещенків світ з раю обернувся на пекло – червоний люмпен в 1917-ому арештував вчорашнього міністра закордонних справ Тимчасового уряду Михайла Івановича та запроторив в застінки Петропавлівської фортеці. На пропозицію викупити свою свободу той, хто називав себе «вождем світового пролетаріату», а по факту прийшов до влади лише задля грабунку, пафосно відповів: «революція не продається», а його поплічник Троцький тишком прийняв пропозицію – сто тисяч карбованців та той самий знаменитий синій діамант Терещенків, які передала вірна дружина бранця, Жанна-Марія.
А далі злий переслідував вже нового власника – Троцький з-за конфлікту зі своїми вчорашніми поплічниками змушений був тікати за кордон, де в 1940-ому його спіткала смерть«з-за кута». «Tereschenko Blue» на пів-століття зникає з очей зацікавленої публіки.
Прокляття ж «Hope» переслідувало сім’ю господині і після її смерті – онукам-спадкоємцям довелося розпродати всі коштовності Евелін Уолш для покриття боргів. Їх викупив у сім’ї Маклінівв 1949-ому ювелір Гаррі Уїнстон з тим, щоб через дев’ять років подарувати синій алмаз Смітсонівському інституту «від гріха подалі», хоча це і не врятувало внучку колишньої власниці, Евелін Маклін, від смерті в 25.
Хоча жахлива перспектива стати володарем одного з «проклятої» парочки зовсім не злякала ліванського торговця Роберта Муавада, який заплатив за блакитний алмаз, упізнаний як «Tereschenko Blue», після відповідної сертифікації гемологічним інститутом США найбільшу в історії діамантових аукціонів ціну в 2,6 мільйони доларів з перейменуванням на “Блакитний Моувад”. Яку не грошову ціну заплатив потім власник індійському богові Рамі, наразі не відомо, але спеціалісти оцінюють його теперішню ринкову вартість в 20 мільйонів доларів.